Так, і справді можна любити і бути вірним в розлуці, але деякі люди просто піддаються інстинктам і забувають про справжні почуття.
По-перше, бути вірним в розлуці-це дуже просто потрібно тільки розуміти, що для тебе означає твоя друга половинка, адже це на так і мало значить. Бо якщо ти не можеш без людини, а зрада це одразу розлука, то перед цим як це зробити треба замислитися.
По-друге, кохати і бути коханим-це прекрасно. Бачити, як твоя кохана посміхається, її очкі, мов крапельки роси, що блищать під промінчиками сонечка, відчувати її дихання, серцебиття, її саму... Але можна все це і втратити...
Отже, де б ти не був, будь вірним своїй другій половинці.
У сучасному світі кожен піклується сам про себе, не задумуючись про долю інших. Мені здається, щоб уникнути цієї жахливої участі, а разом з тим і помилок, нам, українцям, потрібно бути як одна сім'я.
Адже якщо ми будемо згуртованими, ніхто не почуватиме себе самотнім, буде скоєно менше злочинів, крадіжок і вбивств. Буде кому попіклуватися про людей, які переживають одиноку старість, сироти не будуть покинуті напризволяще.
Тому я намагаюся бути ближчою до своїх друзів і близьких, зичу їм добра. Мені б дуже хотілося бачити Україну не як бездушну країну, а як велику сім'ю.
І чому це ти на спиш?
- Я, матусю, спати хочу,
але треба вчити вірш.