Наречие – неизменяемая, самостоятельная часть речи, которая имеет значение признака действия, другого признака или предмета. В русском языке наречия образуются от существительных, прилагательных, местоимений, глаголов, числительных и других наречий. Наиболее распространенные образования наречий с примерами приведены в таблице.
словообразования наречий
Примеры
Приставочный
От других наречий с приставок не-, ни-, от-, до-, на-, в-
жарко – нежарко, куда – никуда, туда – оттуда
Суффиксальный
От качественных прилагательных с суффиксов -о/-е
мягкий – мягко, холодный – холодно, тихий – тихо
От прилагательных с суффикса -и
исторический – исторически, категорический – категорически, дружеский – дружески
От основ глаголов при суффиксов -а/-я, -учи/ -ючи
лежать – лежа, не хотеть – нехотя, играть – играючи, крадется – крадучись
Приставочно-суффиксальный
От прилагательных и местоимений в дательном падеже при приставки по- и суффикса -ому/-ему,
а также от усеченных форм прилагательных на -ки/-ски с приставки по- и суффикса -и
старый – по-старому, наш – по-нашему, другой – по-другому;
индийский – по-индийски, детский –по-детски, немецкий – по-немецки
От основ прилагательных при приставок до- из-/ис-, с-/со- и суффикса -а
давний – издавна, высокий – свысока, поздний – допоздна
От основ прилагательных при приставок в-, за-, на- и суффикса -о
правый – вправо, новый – заново, вечный – навечно
От существительных при приставок на-, в-, с-, по-, из- и суффиксов -у, -и, -а или нулевого
утро – поутру, земля – наземь, верх – сверху, даль – издали
От собирательных числительных с приставок в-, на- и суффиксов -о/-е, -ем
От порядковых числительных с приставок в-/во- и суффиксов -ых/-их
двое – вдвое, шестеро – вшестеро, трое – втроем;
Во-первых, в-третьих, в-четвертых
Словосложение
Сложение основ двух слов, иногда с присоединением суффикса
полу шутя – полушутя, сей час – сейчас, мимо ходить – мимоходо
Переход в другую часть речи
От существительных в винительном и творительном падежах
шагом, зимой, чуточку, капельку
Понад з тисячі мов є у світі, але для кожного народу, кожної нації, найближчою і найдорожчою є його рідна мова. Рідною мовою української нації є українська мова. Поняття рідної мови - невіддільне від думки про рідний край, батьківську хату, материнське тепло. Рідна мова є одним із важливих засобів формування патріотичних почуттів, гордості за свій народ; вона є виявом його національної культури. Мова єднає між собою різні покоління людей, вона передається як заповіт, як найдорожча спадщина. Піклування про рідну мову, любов і повага до неї має бути в центрі уваги кожної нації.
Українська мова формувалась на основі середньонаддніпрянських говорів, як і раніше від інших, і ширше закріплювалися в художніх творах і науковій літературі. Українська мова, єдина для всієї української нації, є найважливішою формою національної культури. Вона й нині є важливим засобом її відродження.
Багато відомих людей відзначали велич і красу української мови. В. Сухомлинський так характеризує українську мову: "Надзвичайна мова наша є таємницею. В ній всі тони і всі переходи звуків від твердих до найніжніших... Дивуєшся дорогоцінністю мови нашої: в ній, що не звук, то подарунок, все крупно, зернисто, як самі перли".
Українська мова постійно розвивається і збагачується. Людське суспільство ніколи не буває байдужим до мови Воно виробляє мовний еталон - досконалу літературну мову. Щоб досягти цього еталону, треба дбати про високу культуру мови у повсякденній мовній практиці. Мова регулює стосунки між людьми, впливає на них. Це виявляється в мовленні, коли виникають певні обставини спілкування. Щоб мовці розуміли один одного, їхнє мовлення залежить від змісту й послідовності, точності й доречності, висловлювання, багатства словника, досконалого володіння уміннями поєднувати слова в реченні, будувати різноманітні структури, активно застосовувати норми літературної мови. Тому й найголовнішими ознаками культури мовлення є змістовність, послідовність, правильність, виразність. Отже, щоб говорити правильно, треба добре знати всі розділи української мови. Точніше називається таке мовлення, в якому повністю відповідають своїм значенням і смислу висловленої думки. Найголовнішими засобами точності нашого мовлення є лексичне багатство української мови, бо воно містить великі можливості для вибору.
Найбільше можливостей для вираження точності мовлення мають багатозначні слова, терміни, синоніми, омоніми, пароніми. Відомо, що у мові більше багатозначних слів, ніж однозначних.
Мова - це наша ознака, в мові - наша культура, ступінь нашої свідомості. Це форма нашого життя, життя культурного й національного, це форма національної організації. Мова - душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб... Звичайно, не сама по собі мова, а мова як певний орган культури, традиції. В мові наша стара і нова культура, ознака нашого національного визначення. Мова - це не простий символ розуміння, бо вона витворюється в певній культурі, в певній традиції. В такому разі мова - це найяскравіший вираз нашої психіки, ще найперша сторожа в нашого психічного Я... І поки живе мова, житиме народ як національність. Не стане мови - не стане й національності, вона геть розпорошиться поміж дужчим народом.