Дуже рідко сучасний студент замислюється над такими поняттями, як: «мораль», «моральна свідомість», «моральне виховання» та й взагалі «моральність». У сучасному суспільстві панівна система морального виховання спрямована на нав’язування людям егоїзму, моральної вседозволеності, лицемірства, гордості, блюзнірства, відсутності ідеалів. Переконатись в тому, що молодь знаходиться в моральному запустінні, можна будь-де: в магазині, в кіно, на вулиці, в школах, в університетах. Воно виражається у непристойній поведінці, привселюдному палінні, вживанні спиртних напоїв, злодійстві, розкутості та ін. І не досить просто це підкреслювати, виявляти, забороняти чи наказувати, як робити правильно. Треба зуміти поглянути на проблеми і турботи молоді з їх точки зору. А ще краще проаналізувати себе, свої критерії моралі, свої вчинки, показати власний приклад.
Объяснение:
У кожної людини одна Батьківщина. Це те місце на її великій території, де вона народилася, виросла, яке не раз проміряла своїми ногами.
Моя Батьківщина —Україна.
Я щаслива з того, що народилася і живу саме в Україні. Я люблю її за безмежні, красиві, неосяжні простори. Вийди в поле — і ти залюбуєшся полями високого жита, яке стоїть неначе дві високі стіни. Увійди в нього — і тебе сховають його колоски. Тільки синє небо є твоїм дороговказом. Милує душу така краса. Здається йшов би вічність цією стежкою, аби вона не кінчалася.
А архітектура міст українських! Київ, Харків, Львів. Вона свідчить про високий рівень культури наших пращурів.
Хто не милувався Софією Київською і Золотими воротами княжого міста, Видубицьким монастирем и Києво-Печерською лаврою з Успенським собором, старовинним Подолом сивочолим Борисфен-Дніпром? Все це духовні символи національної історії та культури, без яких не мислиться наша земля.
Ось уже п'ятнадцять століть височіє н дніпровських схилах Золотоверхий Київ, якому випала історична місія стати „матір'ю міст руських“, відіграти важливу роль у формуванні однієї з найбільших держав Європи Київської русі.
Оглядаючи з високості київських пагорбів далекі простори поза Дніпром, мимоволі замислюєшся: звідки ми пішли чиї ми діти? Хочеться знати, хто жив на наших землях кілька тисячоліть тому і якою мовою спілкувалися наші предки, якого походження слово „Україна“.
Оглядаючи з високості рідну землю, захоплюєшся її красою і величчю. Яка широчінь! Який простір! На заході постають зелені Карпатські гори, на півдні золотиться море золотої пшениці, на сході встають терикони донецьких шахт, на півночі багряніють червоною калиною ліси.
І все це моя Батьківщина — Україна.
