как то так,только можешь переделать как тебе будет удобней))) Обережним бути не завадить
Літо. Скільки див воно дарує: подорожі, відпочинок, екскурсії у мальовничі куточки нашої країни. Звісно, кожна дитина чекає літа, бо воно приносить канікули. Три місяці — так багато веселого часу. Скільки різних пригод трапляється, скільки вражень! Я хочу розповісти про випадок, який стався минулого року на морі. Щоправда, не зі мною. Героїня мого оповідання — Марічка, десятирічна дівчинка, красива білявка з голубими оченятами. Одного довгоочікуваного дня дівчинка разом із сім'єю сіла в потяг і помчала-полетіла назустріч морю. Марічка ніколи раніше не бачила цього синього дива: раптом перед очима постала блакитна далеч, аж до самого обрію. Морська гладінь виблискувала на сонці міріадами іскорок. — Мамо, яке море безмежне і привітне. Я йду з ним привітаюсь ближче, — впевнено сказала Марічка. — Обережно, дитино. Воно дійсно гарне, але може бути небезпечне. — Ну що ти, мамо! Хіба я маленька! — махнула рукою дівчинка і, не слухаючи останніх слів матусі, помчала у воду. Марічка не зрозуміла, чому мама так каже. Вона хлюпалась у водичці, забавлялась, не помічаючи, як відходить все далі від берега. Та ось одна велика піниста хвиля накрила дитину. Мить — і Марічка опинилась під водою. Що було далі — вона не пам'ятає. Дівчинка розплющила очі — і побачила біля себе переляканих батьків і двох високих чоловіків у рятувальних жилетах. Вони лагідно посміхнулись і сказали: — Так, море гарне і добре, але обережним бути не завадить. вам, —ледве промовила Марічка. І, притулившись до мами, заплакала...
У кожної людини свої вподобання і кожен проводить свій вільний час за найулюбленішим заняттям. У мене нема багато вільного часу,адже я навчаюсь у школі, і намагаюсь старанно виконувати домашню роботу і також свої обов'язки. Тому свій вільний час я проводжу з користю.Моє улюблене заняття, це читання книг.Я люблю читати українську літературу а також зарубіжну. Книга—це джерело знань,з її до ми стаємо розумнішими і розвиваємо свій інтелект. Читання книг дає мені змогу розслабитись.Також я можу дізнатись багато життєвих ситуацій і історій .Я ніби проникаю у світ героїв і пізнаю їхнє життя. За читанням книги час летить непомітно,тому інколи я можу читати декілька годин поспіль,але для мене це нестрашно,адже це моє улюблене заняття. Я люблю книги. І проведення часу за книгою,на мою думку є найкращим варіантом зайняти себе чимось у вільний час.
Справжні друзі, як ми знаємо, не ростуть в городі. А шкода ... Часом дружня підтримка необхідна, як повітря. І якщо поряд немає відданого друга, то доводиться зовсім несолодко. Що ж потрібно, щоб знайти дружбу?
Експерти вважають: якщо ви хочете, щоб у вас були справжні друзі, ви самі повинні стати справжнім другом.
У цій статті 17 підказок, які до вам у цьому. Ось вони:
1. Прийміть себе
Дружба з самим собою важливіше за все, тому що без неї неможлива дружба з іншими людьми. Елеанора Рузвельт
Це - перше, що ви повинні зробити, якщо ви хочете стати справжнім другом. Якщо ви не можете прийняти себе, як ви збираєтеся прийняти інших? Можливо, ви робили помилки в минулому. Простіть себе за них. Можливо, у вас є риси, які вам не подобаються. Прийміть себе такими, які ви є.
2. Прийміть інших
Друг - це той, хто знає твоє минуле, вірить в твоє майбутнє і приймає тебе таким, який ти є в сьогоденні.
Якщо ви взяли себе, значить, ви готові прийняти інших. У кожної людини є свої недоліки. У деяких людей, є риси, які можуть вам не сподобається. Згадайте про те, що ви самі не ідеальні. Таким чином, виходить, що у вас немає причин не приймати їх.
3. Приділяйте час
Наприкінці вашому житті ви ніколи не будете жалкувати про невиігранном справі або про неукладеним угоді. Ви будете шкодувати про час, не проведеному з коханою людиною, другом, дитиною, або батьком. Барбара Буш
Іноді ми дуже зайняті, щоб присвятити час навіть найважливішим людям в нашому житті. Це відбувається, коли відносини виявляються в кінці списку наших пріоритетів. Якщо ми будемо розглядати відносини як першорядне, час перестане бути проблемою.
4. Будьте гарним слухачем
Друзі - ті рідкісні люди, які запитують, як ми, і потім чекають відповідь. Ед Каннінгем
Мистецтво слухати - одне із самих складних. Буває, що в розмові ви неуважно слухаєте співрозмовника. Або при знайомстві пропускаєте ім'я повз вуха. Справжній друг так не надійде. Справжній друг - хороший слухач.
5. Збагатіть життя інших
Дружба - цінний дар, коли я говорю з вами, я відчуваю, що я стаю все більш і більш багатим.
Справжній друг збагачує. Він намагається дати якомога більше тим, хто зустрічається на його шляху. Чим цікавіше ваше життя, тим більшим ви можете поділитися з іншими.
6. Спробуйте зрозуміти
Кожна людина дивиться на життя через його призму власних поглядів. Часто ви очікуєте, що хтось побачить світ через ту ж призму, що й ви. Це створює багато проблем. Справжній друг - той, хто намагається спочатку подивитися з іншої точки зору Він намагається зрозуміти чужі думки, чужий вибір. Пам'ятайте, що кожна людина індивідуальна. Всі люди по-різному поводяться в одних і тих самих ситуаціях.
7. Знайдіть точки дотику
Виявлення точок дотику допомагає швидше стати ближче своїм друзям. Точки дотику допомагають вам знаходити спільні теми для розмови і поступово налагоджувати дружні стосунки. Щоб полегшити пошук спільних поглядів, ви повинні стати багатогранніше. Для цього вам необхідно більше читати і слухати.
8. Будьте цікаві
Якщо ви хочете стати цікавими, вам самим має бути все цікаво. Будьте цікаві. Розвивайте свої захоплення. Та ви будете щиро зацікавлені, слухаючи своїх друзів, дозволяючи їм почувати себе цінними співрозмовниками.
Обережним бути не завадить
Літо. Скільки див воно дарує: подорожі, відпочинок, екскурсії у мальовничі куточки нашої країни. Звісно, кожна дитина чекає літа, бо воно приносить канікули. Три місяці — так багато веселого часу. Скільки різних пригод трапляється, скільки вражень!
Я хочу розповісти про випадок, який стався минулого року на морі. Щоправда, не зі мною.
Героїня мого оповідання — Марічка, десятирічна дівчинка, красива білявка з голубими оченятами.
Одного довгоочікуваного дня дівчинка разом із сім'єю сіла в потяг і помчала-полетіла назустріч морю.
Марічка ніколи раніше не бачила цього синього дива: раптом перед очима постала блакитна далеч, аж до самого обрію. Морська гладінь виблискувала на сонці міріадами іскорок.
— Мамо, яке море безмежне і привітне. Я йду з ним привітаюсь ближче, — впевнено сказала Марічка.
— Обережно, дитино. Воно дійсно гарне, але може бути небезпечне.
— Ну що ти, мамо! Хіба я маленька! — махнула рукою дівчинка і, не слухаючи останніх слів матусі, помчала у воду. Марічка не зрозуміла, чому мама так каже. Вона хлюпалась у водичці, забавлялась, не помічаючи, як відходить все далі від берега. Та ось одна велика піниста хвиля накрила дитину. Мить — і Марічка опинилась під водою. Що було далі — вона не пам'ятає.
Дівчинка розплющила очі — і побачила біля себе переляканих батьків і двох високих чоловіків у рятувальних жилетах. Вони лагідно посміхнулись і сказали:
— Так, море гарне і добре, але обережним бути не завадить.
вам, —ледве промовила Марічка. І, притулившись до мами, заплакала...