Це була тиха ніч. Інколи я могла почути шепіт вітру, через відкрите вікно.
Тепле повітря наповнювало всю кімнату, задіваючи дверцята моєї шафи.
Пам*ятаю, як в дитинстві, вона була моєю фортецею, я полюбляла ховатися там.
Мої спогади перервав шепіт. Він лунав з шафи. Моє тіло покрилося мурашками, адреналін підвищився, а з ним цікавість.На десять секунд я завмерла, навіть намагалася не дихати. Але цікавість нагадала про себе, я обережно встала з теплого ліжка й доторкнулася кінчиками пальців ніг до холодної підлоги. Йти я намагалася безшумно, і це, скажу вам я, у мене виходило. І ось, я у цілі. Я уявила себе піратом, який все життя витратив на пошуки скарбів, і ось він їх знайшов, він намагався розтягти цей час насолоди. Я обережно доторкнулася до дверей шафи, тим самим відкрила її, й побачила перед собою невідоме мені створіння. Воно виглядало дуже дивно. Це було маленьке синя кішка. Кішка? Так, саме так. Я могла б описати його, він був схожий на кішку. Але хвіст створіння, нагадував хвіст білки, знаєте, пухнастих, пишний, великий. Його очі відблискували місяцем, напевно такі очі можна називати космічними. Я дивилася на нього майже хвилину. Від цього *трансу* мене відволік голос, він лунав від цього створіння.
-вибачте.-сказав, він, та щез.
Минула три роки, а я й досі не знаю що чи хто це був.
Вибачте за помилки, писала перед сном)
Написання –н- і –нн- у прикметниках
Подвоєні букви в сучасному українському письмі вживаються для того, щоб позначити:
- два однакові приголосні звуки на межі значущих частин слова;
- подовжені м’які приголосні звуки, що виникли між голосними у корені.
Подвоєння відбувається:
1. При збігові двох однакових приголосних:
- на межі префікса і кореня: беззубий, віддячити, оббити, роззява;
- на межі кореня і суфікса: докорінний, неписьменний, щоденний, осінній, ранній;
2. У наголошених прикметникових суфіксах -енн-(ий), -анн-(ий), -янн-(ий), що вказують на міру, більшу, ніж звичайна, або на можливість чи неможливість виконання дії: здорове'нний, невблага'нний, страше'нний, незрівня'нний, незліче'нний.
3. У прикметниках-старослов’янізмах: огненний, благословенний, блаженний, окаянний, священний, мерзенний.
Подвоєння не відбувається:
1. У прикметникових суфіксах -н-, якщо основа закінчується на будь-який інший звук, крім -н: реформа — реформений, дерево — дерев’яний.
3. У прикметникових суфіксах -ан-, -ян-, -ен-, що не вказують на неможливість виконання дії або велику міру, та в суфіксах -ин-, -ін-: шалений, жаданий, довгожданий, насильствений, буквений, потомствений, морквяний, лебединий.
Порівняйте: Нездо'ланий — нездола'нний, неоці'нений — неоціне'нний, неприми'рений — непримире'нний.