Твір-опис «Зимовий ліс»Зимовий ліс схожий на зачаровану країну Снігової королеви. Тут царює тиша. Пухнастий білосніжний килим вистеляє землю. Він також накинутий на гілки дерев, як шуби.Здається, ніби дерева в зимовому лісі одягли казкове вбрання. Все навколо прикрашене сліпучим снігом, прозорим льодом та сріблястою памороззю. Ліс – неначе скарбниця тендітних зимових коштовностей.Тільки гілки замерзлих дерев іноді риплять та тріщать від морозу. Та скрипіння снігу під ногами порушує тишу під час прогулянки зимовим лісом. Але взагалі взимку тут важко прходити. Можна провалитися в замет по коліна, а бува, що й по пояс.Коли йдеш зимовим лісом, здається, що в ньому немає жодної живої душі. Нібито всі птахи, звірі й комахи покинули цю місцевість в пошуках тепла або залягли в сплячку. Навіть ворони подалися до міста, годуватися біля людей. Але цієї ж миті заєць-біляк, невидимий на снігу гає за мандрівниками. Життя в зимовому лісі затихає, але не зупиняється.
1 текст Калина — український символ позачасового єднаннячасто відіграє роль світового древа, на вершечку якого птахи їдять краси, здоров'я рідної землі.Багато прислів'їв та приказок уславлюють її. "Без верби і калини нема України". А ще в народі кажуть: "Червона калина від ста хвороб лікує", лікувальнівластивості калини відомі людям здавна. Описані вони в перших сиву давнину вона пов'язувалася з народженням Всесвіту, вогненної Батьківщини, вона «проросла» в гімнові січових стрільців: старослов'янського назви Сонця - Коло. А оскільки ягоди калини червоного вітати батьків з народженням дитини, приносили хліб, як символ достатку, кущ — сама мати; цвіт, ягідки — діти. Це також уособлення дому, батьків, народу: живих з тими, що відійшли в потойбіччя і тими, котрі ще чекають ягоди і приносять людям вісті, іноді з потойбіччя. Та й саме древо Деякі дослідники пов'язують її назву із сонцем, жаром, паланням. Калина українських травниках. Без образу калини не можна уявити собі пісенної народної творчості. Не
