1. Речення, у якому не використано означень:
B) Не гріє сонце на чужині, а дома надто вже пекло.
2. Речення, у якому вжито прикладку:
Б) Курсант міг би бути і механіком-ВОДІЄМ, і кулеметником-РАДИСТОМ.
3. У такому реченні вжито обставину часу:
Г) Володя ЗАВЖДИ хвилювався, коли заходив у цей двір.
4. У такому реченні вжито прямий додаток:
B) Везе Марко Катерині СУКНА дорогого, а батькові шитий ПОЯС шовку червоного, а наймичці на очіпок ПАРЧІ золотої і червону добру ХУСТКУ з білою абою.
5. У такому реченні вжито однорідні присудки:
Г) На могилі кобзар СИДИТЬ та на кобзі ГРАЄ.
Наголоси у словах багато важать у живій мові. Наприклад, насИпати і насипАти. На письмі, де не позначено наголосів ці два слова годі розрізнити. А вони значать не одне й те саме. Засвоюючи мову з тексту, читач не може засвоїти правильного наголошення. Найкраще засвоювати правильний наголос з живої мови, з радіо або ТБ, чи на виставі в театрі. У цій царині політика зближення мов наробила чимало шкоди. Мовознавство під зорями Кремля спотворило український наголос у низці слів. Ці спотворення не сприяють розвитку мови, а навпаки збивають з пантелику мовців. Псують наголос у мові також і поети, які заради рими міняють наголос. І то не якісь початківці, а й метри. Пише М. Рильський: “Як же так убого ви живЕте Чом так занепали ви, скажіть, Щоб у дні космічної ракЕти Солов’я не в силі зрозуміть?” Якби метри вдавались до редакторів, і редактором був би автор цих рядків, то наведена строфа звучала б так: Як же живетЕ ви так дрімуче, Чом так занепали ви, скажіть, Щоб у дні ракет до-зір-ідучих Солов’я не в силі зрозуміть? Наш наголос у словах несетЕ, беретЕ, живетЕ, даєтеЕ на останньому складі. Інакше – це київське койне. ГАРАЗДИ чи ГАРАЗДИ? Слова гаразди і негаразди часті гості сьогодні у ЗМІ. Але на радіо й телебаченні вони, очевидно, часом або й завжди звучить неправильно, бо у словниках нема одностайности щодо наголосу в цих словах.
