Зима. Вона чарує своєю білосніжністю і загадковісті. По вулицях вбрані в білу одежину дерева, будівлі в білих шапках, закутана кригою річку. На жаль, пташок залишається на зимівлю мало, але вони яскравими плямами прикрашають гілки дерев і узбіччя доріг, шукаючи поживи і перегукуючись між собою.
Особливо гарні морозні сонячні ранки, коли все мерехтить і вблискує, мороз вимальовує на шибках вікон дивні візерунки, а сніг все порошить сріблом і огорта місто чарівною ковдрою. А ввечері метелиця кружля у світлі ліхтарів зимові метелики-сніжинкиⒶ.
Можеш вибрати трошки з 1 а трошки з другого Нема нічого дорожчого, ніж рідна земля. Тільки тут є щастя. Більше ти не побачиш лагідну усмішку матусі, ніде не почуєш татове міцне слово, ніде не почуєш сміхом своїх друзів ніде . Тільки на своїй рідній землі, на своїй Батьківщині...
Дух непокори i свободи живе в серцi тiльки тiєï людини, яка усвiдомила себе сином рiдноï землi, рiдного краю. I це найсвятiше почування "живить надiю, певну вiру в iдеали"- поема Миколи Вороного "Євшан-зiлля".основа сюжету покладено легенду з лiтопису. Сина половецького хана князь Володимир узяв у полон маленьким хлопчиком. Зростала дитина у багатствi, маючи усе. безтурботне життя на чужинi поступово стирало у пам'ятi рiдних людей, степ, звичаï, i ханський син забув мову батькiв, почав "край чужий, чужi звичаï як за рiднi уважати".
Була чудова весняна пора, коли птахи вже давно повернулися з вирію, а квіти почали цвісти. В гаю між деревами літав веселий вітер і просив гай з ним порозмовляти. Птахи розповідали йому, яку велику подорож вони здійснили цього року, а старі дерева нарікали на своє важке життя. Вітер відповідав їм веселим дзвінким сміхом і казав, що за своє життя стільки всього побачив, що й все не розкажеш. Він говорив з гаєм ще довго, але ми всього знати не можемо. Тому, що людський зір та слух не взмозі передати усе те прекрасне, про що говорять гай з вітром. П.С. Писала сама, тому, якщо є помилки, постарайся їх знайти. Або ж якщо твір тобі не подабається, перероби на свій манер.
Зима. Вона чарує своєю білосніжністю і загадковісті. По вулицях вбрані в білу одежину дерева, будівлі в білих шапках, закутана кригою річку. На жаль, пташок залишається на зимівлю мало, але вони яскравими плямами прикрашають гілки дерев і узбіччя доріг, шукаючи поживи і перегукуючись між собою.
Особливо гарні морозні сонячні ранки, коли все мерехтить і вблискує, мороз вимальовує на шибках вікон дивні візерунки, а сніг все порошить сріблом і огорта місто чарівною ковдрою. А ввечері метелиця кружля у світлі ліхтарів зимові метелики-сніжинкиⒶ.