У кожного народу є свої традиції. Їхня історія досягає в глибину століть, сполучає в собі подання про світ, відношення до релігії, ознаки побуту
В останні роки ми часто звертаємося до традицій, тому що усвідомлюємо себе частиною великого народу з найбагатшими досягненнями культури. Той, хто не знає свою культуру й чурается свого язика, не може з повагою ставитися й до культури інших народів
Усвідомлення своєї причетності до великого народу — є усвідомленням себе самого, усвідомленням своєї значимості вмире.
Моє перше знайомство з народними традиціями відбулося давно, коли я був ще дуже маленьким
Було мені років 5 — 6, коли я сам свідомо поніс вечерю до свого хрещеного. Тепер я знаю, що було це на Святвечір перед Різдвом. На вулиці вже стемніло, але ніхто не боявся темряви, дітей було дуже багато, хто ніс вечерю до родичів, а хто — колядував. Тоді я вперше почув колядки. Придя додому, намагався згадати почуте на вулиці, але не зміг. Моя прабаба розтлумачила мені й значення слів з почутої колядки, і самого обряду
Але самі повні враження про народні обряди я привіз із Львова. Разом з іншими учнями нашої школи два роки тому назад я побував на екскурсії в цьому стародавнім місті. Наша подорож була не тільки цікавим, але й пізнавальним, тому що ми не просто гали народні різдвяні обряди, але й приймали в них участь. Повернувшись додому, я навчив своїх друзів різдвяних пісень, почутих там, а в наступному році ми й самі ходили колядувати. Так що всі Святки пройшли незабутні. З тих пор я цікавлюся традиціями інших народів. Я із задоволенням читаю книжки, які містять свідчення про історію й культуру того або іншого народу, я порівнюю наші звичаї із традиціями інших регіонів України й інших слов’янських народів
Скільки обрядів довелося мені побачити. А скільки ще прийде побачити! Адже мир такий великий, життя так дивне, а традиції допомагають збагатити її.
— Доброго ранку, Іване. Як справи? — Доброго, Наталко. Чудово, а ти як? Що це в тебе в руках? — У мене все добре. Це книга, яку нам задали прочитати на урок української літератури. — Я щось останнім часом часто бачу тебе з книжками. Ти полюбляеш читати українську літературу? — Так, бо це мій улюблений шкільний урок. — Що в нім такого цікавого? — На уроках української літератури я дізнаюсь про різних талановитих письменників та їхню творчість, яка може багато чого розповісти про минуле життя українського народу, про їхні традиції та звичаї. Ти немов поринаєш разом з головними героями у ті часи. А в тебе є улюблений урок? — Це дуже захоплююче, напевне, мені теж слід більше читати. Так, мій улюблений урок - це біологія. Мені подобається вивчати нові види рослин та тварин, їхню будову та життєдіяльність. — Було дуже приємно зустрітися с тобою та поспілкуватися. До наступної зустрічі. — На все добре, Наталко.
Інтерв'ю з Кличком - Доброго дня, Віталію, чи можу я задати вам декілька питань стосовно вашої спортивної кар'єри? - Так, звісно, що саме вас цікавить? - Чому ви обрали саме такий вид спорту як бокс? - Все дуже просто, змалку я дуже полюбляв разом зі своїм батьком дивитися різні змагання та чемпіонати саме з цього виду спорту, і саме з тих часів мені здалося, що я повинен пов'язати своє життя з боксом. - Як довго вам довелося йти до вашого першого титулу чи медалі за змагання? - Так вийшло, що бійки на ринзі давалися мені дуже легко, тож свою першу медаль я отримав у віці десяти років. - Наразі ви плануєте продовжувати свою спортивну кар'єру? - На жаль, мій час у боксі вже минув, на зміну мені вже прийшли більш молоді та витривалі спортсмени, мені залишається тільки поступитися їм місцем.
У кожного народу є свої традиції. Їхня історія досягає в глибину століть, сполучає в собі подання про світ, відношення до релігії, ознаки побуту
В останні роки ми часто звертаємося до традицій, тому що усвідомлюємо себе частиною великого народу з найбагатшими досягненнями культури. Той, хто не знає свою культуру й чурается свого язика, не може з повагою ставитися й до культури інших народів
Усвідомлення своєї причетності до великого народу — є усвідомленням себе самого, усвідомленням своєї значимості вмире.
Моє перше знайомство з народними традиціями відбулося давно, коли я був ще дуже маленьким
Було мені років 5 — 6, коли я сам свідомо поніс вечерю до свого хрещеного. Тепер я знаю, що було це на Святвечір перед Різдвом. На вулиці вже стемніло, але ніхто не боявся темряви, дітей було дуже багато, хто ніс вечерю до родичів, а хто — колядував. Тоді я вперше почув колядки. Придя додому, намагався згадати почуте на вулиці, але не зміг. Моя прабаба розтлумачила мені й значення слів з почутої колядки, і самого обряду
Але самі повні враження про народні обряди я привіз із Львова. Разом з іншими учнями нашої школи два роки тому назад я побував на екскурсії в цьому стародавнім місті. Наша подорож була не тільки цікавим, але й пізнавальним, тому що ми не просто гали народні різдвяні обряди, але й приймали в них участь. Повернувшись додому, я навчив своїх друзів різдвяних пісень, почутих там, а в наступному році ми й самі ходили колядувати. Так що всі Святки пройшли незабутні. З тих пор я цікавлюся традиціями інших народів. Я із задоволенням читаю книжки, які містять свідчення про історію й культуру того або іншого народу, я порівнюю наші звичаї із традиціями інших регіонів України й інших слов’янських народів
Скільки обрядів довелося мені побачити. А скільки ще прийде побачити! Адже мир такий великий, життя так дивне, а традиції допомагають збагатити її.