Привіт, cолдате! Ти мене не знаєш, Я — просто дівчина, живу собі, як всі. В моєму місті тихо, не стріляють. Але війна торкнулася душі! Чому пишу тобі? Бо серце просить, Бо я так звикла, і вірші, що на душі, Я викладаю на листі! В моїй країні сльози, біль і розпач, І так нестримно пишуться листи. Ти зараз там, на Сході України, Душею б’єшся на передовій, Там дуже страшно, постріли лунають, Та не здаєшся ти, ідеш вперед! Ідеш у бій і остраху не маєш! Ти борешся за волю України, За незалежність та її життя, І за майбутнє кожної людини, А серед них живу і я! Ти тільки повернись, благаю, чуєш, Ти не лети далеко в небеса, Бо тут, на цій землі, тебе чекають Батьки, родина — вся сім’я. І вся країна молиться за тебе, Щоб швидше повертався ти живий, І я також щодня молюся небу, Аби в моїй країні настав мир… Я сподіваюсь, ці рядки почуєш,
Читайте далi на https://life-after-ato.com.ua/post/553 © Життя після АТО (все для наших захисників)
1.Зруйновані часом пам'ятки слід зберігати в такому вигляді, у якому вони дійшли до нас.
2. Вода затянута тремкими скалами була схожа на застигле шумовиння.
3.Слід звіра , кимось зламана гілка чи зім'ята трава , попіл на місці недавнього вогнища стають добре зрозумілими знаками.
4. Груша, неначе на злість, ще більше розрослась вшир і вгору, вона уродила і стояла як облита.
5. Вийди, кохання, працею заморене хоч на хвилиночку в гай!
6. Вдумливий, розважливий він був безмежно добрий до тих, кого любив, кому вірив.
7. Цвіте земля задивлена в свободу.
8. Жнива щороку мали свою пору освящену святами, овіяну піснями.
9. Обліплений снігом берест так злився з усім білим навколишшям, що Сашко відразу його не помітив.
10. Вулицею проїжджав віз, запряжений парою ще добрих коней.
йти - шкандибати, ходити, тупцювати.
усміхається - шкіриться, показує зуби.
думає - гадає, міркує.
кричати - горлати.