l. Це було дуже давно: коли наші предки жили племенами, а волю боронили при до і списа, лука, стріл. В одному з таких племен підростав незвичайний хлопчина. Йому б навчатися звіра полювати, зброєю володіти, а він змайстрував собі дивного лука. Зачепиш тятиву, і заспіває вона пісню нечувану.
Якось вороги посягнули на землі хлопчикового племені. Долю переможця і переможеного вирішували турніри кращих стрільців і силачів. Сили виявилися рівними. Плем'я непокоїлося. Що чекає далі? Коли прийде край ворожнечі? Незчулися, як перед чужинцями опинився хлопчина з луком без стріл. "А чи зуміли б ви зіграти?"- звернувся він до вождя-завойовника. І заспівала його струна про прекрасну землю, блакитні небеса людей, що насолоджуються співом, а не зойком поранених.
Довго мовчав вождь. Нарешті мовив: "Обміняймося зброєю. Ваше плем’я перемогло. Але я повернуся і зіграю тобі свою пісню. Я вчитимусь!"
lll.
1. (ты не выделил в тексте слово)
2. (ты не выделил в тексте слово)
3. А
4.А
5.(ты не выделил в тексте слово)
Не знав сіромаха, що виросли крила. Вже не далеко той час, коли оксамитовим серпанком молодого листячка вкриються розлогі крони кленів. У гущині лісу не вгамовно витьохкували солов'ї, віщуючи прихід ранку. Куди не глянь - скрізь розвернулося, розпустилося, зацвіло пишним цвітом. Не полоханий спокій над Києвом сонним дріма. Я - українець, і моя душа нi з ким не розмежована довіку. На важких томах, не оправлених у темну шкіру, виднілися напівстерті назви. Не довіряючи очам - довіряй розуму. Не торкайся хліба, рук не помивши. Мудрий ніколи не знає хвилювання
Объяснение:
