Битва гриміла день і ніч.
В оббитій(од.ж.р.) ряднами і простиралами сільській(од.ж.р.) хатіхірург працював без перерви оце вже кілька днів.
Перед його очима на столі розверзались такі безодні страждань, що всяка свіжа людина(од. ж.р) зомліла б або зійшла б слізьми, наблизившись хоч на годину до цього жахливого жертовника(од.ч.р) війни.
Вже винесли двох сестер в безтямі від багатьох безсонних ноче(мн.ж.р.)й. Вже інші сестри й санітари клали на стілпошматованих людей(мн, с.р.). Смерть жерла багату здобич(од.ж.р) в цім бою, і решток од бенкету перепадало хірургові чимало. Хата тремтіла від гуркоту й вибухів бомб. Надворі лежали просто на землі бійці. Їх покладено в три черги, за характером поранення — головні, порожнинні й інші.
Хірург стомився. Щоб підтримати сили й заощадити час, йому подавали їсти сюди ж, до операційного столу(од.ч.р). Він був дуже здоровий з природи, але і в нього вже не вистачало сил. Він валився з ніг від утоми і занудьгував. Всяке діло має свою нудьгу. Йому не подобались поранені і не подобалось вже навіть те, чим завжди він захоплювався в людях.
Усе, що передається з минулого треба берегти і передавати у нові покоління . Це мудре висловлення говорить про те, що потрібно робити кожній людині, бо це дуже важливо.
Проблема екології української мови потребує більш ґрунтовного вивчення. Незважаючи на чималу кількість досліджень, вона все ще залишається невивченою, адже шлях до мовної досконалості нескінченний. І обов’язком "редактора" є творити мову, брати в актив її невикористані ресурси.
Потрібно пам'ятати наше минуле, берегти його як зіницю ока.
Найвеличнішим весняним святом є Великдень. Йому передує Вербна неділя. У цей день віруючі ідуть зранку до церкви з вербовими гілками. Після служби вітаються словами: «Не я б’ю - верба б’є, за тиждень Великдень ». Освячені верболози тримали за образами. Ніколи не викидали. Спалювали у печі, коли пекли паски. Вважається, що вони відвертають грозу, біду, оберігають від нещастя.
Вербна неділя нагадує усім, що незабаром Великдень.