На мою думку миролюбність , прихильність , доброта – ці високі людські якості вважалися надзвичайно цінними з глибокої давнини і в усі часи. І навіть у наші дні , коли у світі , здається , правлять всепоглинаюча агресія і жадібність , добро , все ж існує , і ця свідомість зігріває душі тих , хто цілком відкритий моральним цінностям , хто прагне до кращого і не сприймає для себе іншого кредо , ніж честь , гідність і благородство.
Однак не даремно стверджували стародавні , що до кожного вчинку людини прикріплено дзеркало , і злість неодмінно обернеться злістю , а добрі діяння завжди повернуться добром.
Я вважаю що , цей постулат не можна зрозуміти занадто буквально , очікуючи , що хороший вчинок повинен повернутися негайно . Насправді ж очікування добра у відповідь на добро – не є прагнення егоїстичне , його не можна сприймати як якусь угоду з вищими силами , прагнучи здійснити добрий вчинок лише в надії на щедру нагороду.
Мені хотілося щоб, доброта ніколи не покидала людину , щоб її життя було зігріте теплим і гідним ставленням оточуючих людей , треба навчитися робити добро просто так , без будь-якої надії на подяку , з найчистішими і безкорисливими намірами , створивши свій власний б життя і думок . До тому , хто жадає до дати мудру пораду або просто вислухати і зрозуміти іншого – справжнє призначення людини, що живе в соціумі.
Отже , можна дійти висновку щоб дії людини носили лише позитивний і творчий характер , були спрямовані на до нужденним , треба думати лише про хороше, направляти свої думки в потрібне русло , намагатися огороджувати свій розум від жадібних і злісних помислів , і тоді звичка робити навколишньому світу добро стане другою натурою , і лише таке життя можна назвати справжнім духовним життям.
Часто ми можемо почути від дорослих, в телепрограмах, прочитати десь в книзі чи іншому інформаційному джерелі, що всім потрібно творити добро. Але багато хто розчарувався в необхідності творити добро, адже з екранів телевізора, з реальних життєвих ситуацій ми можемо побачити, що воно, на жаль, не завжди повертається до тебе тим самим. Так чому ж все-таки треба робити добрі справи? В першу чергу – для себе. Хіба вам не буде приємно, коли людина, якій ви до скаже вам елементарне “дякую”? Творити добро – це моральна потреба будь-якої людини. Адже від чиєїсь посмішки, подяки одразу краще стане на душіАле це не найголовніше, не потрібно корисливо робити добро, робіть це не заради подяки, а просто для того, щоб щиро до людині, і вам самим від цього стане краще.
Робити добро – це просто. Не потрібно боятись подати комусь руку до Для цього не потрібно здійснювати героїчні вчинки, воно проявляється в буденних речах – до бабусі перейти дорогу чи віднести важку сумку, дати їжі бездомній тварині та багато інших повсякденних речах. І той, хто навчиться робити добро просто по волі своєї душі, не чекаючи щось натомість, стане дійсно щасливою, благородною людиною.
Нахвалявся мороз у ліс Холодних вітрів лютих хурделиць накликав Наказав їм мороз все живе виморозити, щоб нічого не залишилось, тільки сніг та лід.
А вітри та хурделиці й раді такому наказу. Почали вони лютувати безупину. Все що зустрічали на своїй дорозі, перетворювали на лід та замерзлі опудала.
Засмутилися звірі та птахи : налякали їх хурделиці, не можуть вийти навіть корму знайти для себе та свої дитинчат.Дуже холодно без сонця та тепла.
Та ось прилетів здалеку грак, та почав розповідати про теплі краї та весну, що повинна невдовзі прийти. Зраділи звірі, попрохали вони грака летіти назустріч Весні,поквапити її .
Через деякий час стало тепліше пригрівати сонце, день став довшим і звірі й птахи почали виходити зі своїх будинків. Міць холодних вітрів та хурделиць марніла,слабла.
Злякався старий мороз, що зовсім втратить могутність та владу. . Припало йому відступити.І біг він ,не обертаючись, в свої старі володіння, де вже давно його ніхто не боявся.