Восени ми з дідусем любимо ходити збирати в лісі гриби. Приємно йти осіннім лісом, де під ногами багато опалого листя, в якого ховаються гриби. Гриби треба уміти збирати, а також знать, які гриби їстівні, а які немає. Я знаю багато їстівних грибів : опеньки, лисички, маслюки, боровики і інші. Найбільша радість для грибника, коли він в лісі знайде узлісся, на якому ростуть боровики. Одного разу пощастило і мені. Випадково недалеко від великого дуба я помітив товстенького боровичка, який хоча і був маленьким, але упевнено і твердо ріс серед опалого листя на галявині. Я став уважно оглядати узлісся, і знову побачив боровика. Великий гриб ніби староста стояв посеред узлісся і оглядав інші гриби. Через декілька хвилин мій кошик був наповнений, і я радісно пішов до дідуся.
Гуляя с собаками в сильный мороз, я обнаружила под кустом дворняжку, которая показалась мне тяжело больной,т.к. она от моих собак не убегала и даже не встала.Забрала домой. Сволочь родила мне 5 щенков на следующий день, она-то оказалаась здорова, а вот я получила геморрой - их пристраивать! Пристроила. Дворняжка осталась.Прожила долгую и счастливую жизнь, регулярно убегая в течку и всегда(!) принося щенков.Наша семья теперь - просто асы по втюхиванию дворняжек! Это была хитрющая собачка и всегда добивалась своего. Воровала, но сваливала на котов.Как истинное дитя улицы, никого не боялась. Мы ее любили
матусю.
вони завжди виділяються двома комами