Осінь - осені (і-е), село - сільський (е-і), дорога - доріжка - у дорозі (г-ж-з), книга - книжечка - у книзі (г-ж-з), муха - мушка - мусі (х-ш-с), кожух - кожушок - у кожусі (х-ш-с), плуг - плужок - на плузі (г-ж-з).
1. Із приходом осені почало холоднішати.
2. Сільський голова повідомив про зміни місцевого самоврядування.
3. Перед нами розкинулась широка доріжка. / У дорозі ми зустріли вовка.
4. Мені в руки попалась дуже цікава книжечка. / Я прочитав в книзі про устрій світу.
5. На вулиці літала мушка. / У нашому місті поставили пам'ятник мусі.
6. Із приходом холодів мені знадобився кожушок. / Дідусь сидів у кожусі.
7. Тато купив ручний плужок для підгортання картоплі. / На плузі було написано, кому належить це сільськогосподарське знаряддя.
Коломийська земля. 1926 р.” В селі Криворівні, перед жителями
якої Франко виступив зі своєю пристрасною поезією в 1912 р., було
встановлено гранітну плиту з написом: “В честь Іванові Франкові
Гуцульщина. 1916-1926”. Польські шовіністи в 1928 р. намагалися
знищити її, але пам’ятку жителі переховали, і з 1953 р. вона
знаходиться у відкритому в селі літературно-меморіальному музеї
Івана Франка1.
На Личаківському кладовищі у Львові, де поховано письменника,
у травні 1933 р. було урочисто відкрито пам’ятник великому
Каменяреві, споруджений за ініціативою та на кошти робітничо-
селянських мас і трудової інтелігенції Західної України. Бронзова
композиція надмогильного пам’ятника виготовлена за проектом
скульптора С. Литвиненка в майстерні Л. Тировича у Львові2.
Недалеко від Коломиї, в селі Слободі, зберігся один з перших
портретних пам’ятників Івану Франку, встановлений 1936 року з
ініціативи письменника і етнографа Станіслава Вінценза, який був
близько знайомий з автором “Вічного революціонера”. Виготовили
пам’ятник народні умільці селяни-каменотеси Василь Остап’юк зі
Слободи та Іван Кузьменко з Печеніжина. На мармуровій плиті
висічено напис: “Вірую в силу духа. Пам’яті Івана Франка, сина
цієї землі” не всім людям встановлюють памятники а тільки найкрашим з найкрашіх
