Одного разу Василько зустрівся з Олегом який був розбишакою.Олег сказав:
- Василь якщо хочеш буди найсміливим у нашій школі тоді до мені а я тобі.
Василь згодився.Наступного дня Олег приказав Васильку ставити на підлогу в їдальні шкірки бананів.Коли почалася перерва Василь почав хвалитися.А я буду самий сміливіший у нашій школі!І так кожний день.
Вчителька після віх уроків залишила двох розбишак.
-Василь та Олег поясніть що коїтся?
-Василь казав що якщо я захочу бути сміливим в школі тоді я йому до а він мені.Каже Олег
-Це неправда!Олег таке казав.
-Так.Василь клади щоденник.Тобі два за повидінку.
Василь пішов додому з отриманою двійкою.Та раптом з'явився ельф.
-Василь не треба бути таким хвальком.
Василь добре зрозумів.Наступного дня Василь не хвалився та не довіряв Олегу.
А ельф навчив Василька добре поводитися.Василь таким став сміливим що він розуміє мову звірів.
Дружба.
Біля нашого будинку росте горобина.Давно вона росте. Я навіть не пам"ятаю коли її там ще не було. Стара вона та розлога.До неї часто прилітають птахи.Щось щебечуть , розказують їй щось...
Сьогодні мені приснився сон. Стою я біля горобини і чую, як птахи розмовляють зі стареньким деревом.
- Люба горобино, як ми вдячні тобі, що минулої осені, ти приберегла для нас ягідки і цілу зиму ми мали чим ласувати.
-Так , так -защебетали інші пташеки і стали весело стрибати по її старих гілках.
-Та ,що там я,- відповіла горобина.-Якби не ви, весною гусінь поїла б мої листочки, цвіт би осипався і не було б ягідок. Так я би й стояла сумна та одинока.
- Та ми ж друзі! І тепер будемо завжди допомагати один -одному!- весело зачиркали пташеки і полетіли далі.
Прокинулась я, виглянула в вікно і знову побачила на горобині пташок.А вони і справді друзі!
Особисто для мене рідна мова - це те без чого мені не існувати, бо без рідної мови якої тебе ненька навчила важко йти по життю. А коли з твоїх вуст лине рідна, матері й батька, та родичів твоїх лагідна мова, мова народу маленькою частинкою якого є ти, то пожиттю ти наче пливеш із такою легкістю, як ластівка небом. Для мене моя рідна мова якою я розмовляю і розмовлятиму на далі, бо мову на вустах з якою ти народився не можна забути.