Про природу.
Природа одному мама, а другому мачуха.
Заступиш природу дверима, а вона тобі – вікном.
На небо – не скочиш, а в землю – не закопаєшся.
Не можна на небо злізти та через голову штанів скинути.
Нема тієї драбини, щоб до неба дістала.
Чисте небо не боїться ні блискавки, ні грому.
Як небесна височина, – так морська глибина.
Взимку сонце, як мачуха: світить, та не гріє.
Зимове сонце, як удовине серце.
Весняне сонце – як дівчини серце.
Доки сонце зійде, – роса очі виїсть.
І сонце не всі гори освічує, хоч високо ходить.
Якби не було хмар, то ми б не знали ціни сонцю.
Аби на мене місяць світив, – а зорі будуть.
Гарно і при місяцю, коли сонця немає.
Світить місяць, та не гріє.
З неба зорі хвата, а під носом не бачить.
Світло чим вище стоїть, тим дальше його видно.
Світить, та не гріє.
-Немаза що ,синку
-Можно я піду надвір пограю у футбол з новим м*ячем ?