Біля вікна сиділа бабуся та сказала Марійці: мама тебе вдягаэ,взуваэ,доглядаэ за тобою,а ти ще й не довольна?Якщо тобі не довподоби ніякі черевики то йди до школи боса,як я колись ходила...Марійка здивувалась, та спитала: -Бабусю,вам теж були черевички не довподоби?бабуся засміялась та сказала: -Ні, просто тоді грошей , бо моя мати заробляла копийки,за які можна було купити тільки хліб, ми іли один хліб, а тобі й це, й то купляють...Шануй те,що в тебе э, і не завідуй тим, в кого э більше чем в тебе...Дівчинка закам"яніла, від розказу бабусі та сказала мамі:-Мамо, давайте я сама взуюся!Дякую мамо,дякую бабуся!
Мама та бабуся не зрозуміли чому ім дякуэ вона але усміхнулись дивлячись на неі
Серед людей також самотньо
Людину може оточувати незліченна кількість людей. Це і ті люди, що живуть з нею під одним дахом, і ті з якими вона вчиться або працює, ті, з якими людина контактує в той чи інший час. Але навіть якщо поруч із людиною постійно знаходиться ця величезна кількість людей, в душі вона все одно може бути самотньою. Адже не завжди люди, що оточують тебе, можуть зрозуміти твої почуття або усвідомити твій біль. Не завжди люди, що оточують тебе, можуть поставити себе на твоє місце. У нашому сучасному світі більшість людей - егоїсти, які не хочуть навіть спробувати зрозуміти когось, окрім себе. Вони думають більше про власне благополуччя, ніж про потреби своїх близьких. Ось тому на Землі так багато самотніх людей.
Таким відчув себе і Маленький принц з одноіменного роману Антуана де Сент-Екзюпері. Він дуже багато подорожував і бачив різних людей: короля, шанолюба, п'яницю, ділка, ліхтарника, географа. Він зрозумів, що дорослі - досить дивні люди. Але він їх не розумів, як і вони його. Тобто йому було самотньо серед інших людей. Він покидав планети розчарованим, не знайшовши пітримки та розуміння.
Серед людей теж буває самотньо. Але лише пізнавши всю біль самотності, ти будеш по-справжньому дорожити тими, кого зумієш «приручити».
Я шаную свою рідну мову. Вона для мене – скарбниця нових слів, гарних виразів, мудрих висловлювань. Я вчуся жити та пізнавати світ за її до Тому я добре ставлюся до своєї рідної мови та хотів би дбати про неї теж. Адже вона дарує меня багато зі своїх надбань.
Звичайно, я можу небагато, оскільки я лише одна людина серед мільйонів. Але все одно слід піклуватися про мову щодня. Я думаю, найкраще для мови – це розмовляти нею. Адже вона має жити та розвиватися. Мова, якою не говорять, поступово щезає. Але розмовляти треба теж не будь-як, а правильно.
Спілкуватися з іншими людьми слід грамотно, правильно будувати речення. Не слід вживати лайливі слова, тому що це засмічує мову. Ще варто обмежити вживання жаргонізмів, сленгу, інакше мова стане примітивною.
Також велика кількість іноземних слів у мові «ріже вухо», робить її якоюсь недоладною. Якщо вживати в мовленні половину іншомовних слів, наприклад, русизмів, то буде суржик. На жаль, зараз мало хто дбає про чистоту свого мовлення. Тому кажуть, що суржик в Україні вже перетворився на окрему мову.
Варто також навчитися писати рідною мовою грамотно, без помилок. Треба багато читати рідною мовою, щоб дізнаватися нові слова та знати своїх письменників та поетів. Цікаві книжки можна рекомендувати тим, в кого рідна мова - інша, але хто вивчає нашу мову як другу.
Свою мову треба добре знати – це набільше, що можна для неї зробити. Її не треба нав’язувати. Але треба завжди бути готовим показати її іншим людям у всьому її багатстві та красі.