Якби я був режисером, я б не став знімати серіали, мелодрами, навіть детективи або бойовики з погонями та стрільбою. Цього "добра" і так вистачає на екранах. Кіно повинно бути соціально спрямоване. Свій перший фільм я, режисер-початківець, присвятив би молодому поколінню, власне, підліткам. Зокрема, тому, як важко підростати у суспільстві, де зневажаються права дитини. Які непрості стосунки складаються в сім*ях, де цими правами нехтують батьки; як важко, коли тебе не вважають за людину, не поважають, не враховують твої інтереси, а інколи - просто знущаються. Які проблеми та небезпеки чатують на сучасного підлітка, дитину - ось про це був би мій найперший фільм.
Все життя людина навчається чомусь цікавому. Багато хто з нас, не раз запитував себе:"Та навіщо мені ця українська мова, чи взагалі щось вчити?!". Чи не так? Взагалі то, люди дуже й дуже потрібні знання. Перша людина потерпала від недостатку знань, тому не могла робити певні легкі речі. Проте напротязі всього життя, вона навчилася багатьом речам, та їх виявилося так багато, що кожну з них можна підставити під власні ситуації у житті! Тож наука дуже важлива для людини, як сонце для життя, тому що одне без іншого не існує.
