1.Визначте, зі скількох частин складається речення: «Тарас Шевченко народився на українській землі, під українським небом, проте він належить до тих людей, що стають дорогими для всього людства і що в пошані всього людства знаходять безсмертя».
А. Дві.
2. Виберіть вид зв’язку між частинами в реченні: «Сон літньої ночі колись мені снився, коротка та літняя нічка була, і сон був короткий, він хутко змінився і зник, як на сході зоря розцвіла».
Г. Безсполучниковий, сурядний і підрядний.
3. У реченні «Дитина – дзеркало родини _ як у краплі води відбивається сонце, так у дітях відбивається моральна чистота батьків» пропущений розділовий знак:
Г. Крапка з комою.
4. Схемі [ ], ( ), [ ], ( ) відповідає речення:
Б. Не знаю я, коли прийду сюди, та залишаю після себе ці квіти, що знайшов у саду для тебе.
5. Кома при збігові сполучників НЕ потрібна в реченні:
В. Кашляв він так гучно, що _ як ми не старалися, ніхто не міг його передражнити.
6. Пунктуаційну помилку допущено в реченні:
Г. За щастя треба боротися, і коли ти будеш це робити, то життя усміхатиметься тобі.
7. Установіть відповідність між реченнями і видами зв’язку в них.
А. Ви скажіть йому від мене, що я досі пам’ятаю, як пісні його втішали нас колись в чужому краю.
Б. Спустився вечір, і одразу похолоднішало, хоч удень була нестерпна спека.
3. Сурядний і підрядний.
В. А я додам: любити можна поезію в добу ракет, бо, дивна річ, людина кожна якоюсь мірою поет.
2. Безсполучниковий і підрядний.
Г. Над Києвом було жарке літо, ішов червень, і важкі темні хмари збиралися на небі, щоб пролитися дзвінким дощем.
4. Сурядний, підрядний, безсполучниковий.
Д. Там повен двір любистку, цвітуть такі жоржини, і вишні чорноокі стоять до холодів.
1.Сурядний і безсполучниковий.
8. Установіть відповідність між розділовими знаками та реченнями, у яких вони пропущені.
А. Я несу любов-зажуру, мрію молоду _ і цвітуть сади для мене, як до тебе йду.
4. Немає розділового знака.
Б. Попадавсь їм багач у руки _ вони його оббирали, а попадався вбогий _ вони його наділяли.
3. Тире.
В. Він завжди боровся за правду, і _ коли хтось був з ним нечесним, то йому було непереливки.
1. Кома.
Г. Ні, я б не став тебе вогнем палити, з тобою розквитався б без жалю _ я б побажав тобі когось отак любити, як я тебе люблю.
2. Двокрапка.
У п'ятому класі мені потрапила до рук книга Антона Лотоцького «Історія України», з якої я дізнався про розвиток української державності. Саме ця книга заклала в моє серце почуття гордості за свою Батьківщину.
Пройшло чотири роки. Змінився я, змінилося наше суспільство. Але я не перестав пишатись тим, що живу в незалежній державі.
Почуття гордості пробудили в мені твори про славних українських лицарів-козаків. Я уявляв їх або в запеклому бою, або на легких «чаєчках», долаючими чорноморські хвилі. Вони захищали рідну землю від ворога, визволяли бранців із неволі. Ось у чому полягає їх внесок, у незалежність.
А учасники Коліївщини! Я захоплююсь ними, хоча і розумію, що багато в чому повстанці помилялися. Можливо, я був би таким же непримиренним на їхньому місці, проте вважаю, що жорстокості було забагато, особливо стосовно старих та дітей. Хоча через два з половиною століття мені значно легше розмірковувати на цю тему, ніж їм тоді.
Я уявляю, як наш стражденний народ зрадів надбанням революції 1917 року — і яке було розчарування! Але патріотизм у кожного українця в крові. Тому так щедро поливали рідну землю своєю кров'ю київські гімназисти і студенти в бою під Крутами. І це знову ж таки в ім'я незалежності!
Із величезною радістю сприйняли новину про незалежність України наші батьки. На початку дев'яностих років нашого століття Україна ніби ожила або прокинулась зі сну: мітинги, маніфестації. На вулицях блакитно-жовті прапори і тризубці. Тоді я був ще дуже малий, щоб усвідомити велич цих подій; мало хто сподівався побачити на вулиці державну символіку незалежної України.
Зараз дехто скаржиться на незалежність за всі наші існуючі проблеми. А я вважаю, що всі наші біди тимчасові. Народ наш роботящий, винахідливий, тож знайде вихід і з економічної скрути. Найголовніше — не панікувати, а сумлінно робити свою справу.
Нам, учням, треба працювати на ниві освіти. Навчатися сумлінно — тяжка праця. Але без знань ми не зможемо знайти свій шлях у житті. Незалежній Україні потрібні фахівці високого класу. Тільки так моя Батьківщина зможе стати рівною серед високорозвинених європейських держав.