Звичайно, у кожного із нас є друзі, та не всі вони найкащі, бо найкращий тільки один!Та по при те, що ми знайшли одне в водному спільні риси, мені завжди було цікаво, чи так само ми сприймаємо сьогодення. Роздумуючи над цим, я впевний, що нас багато що різнить.
Ось до прикладу, я помітив, що він любить займатися спортом, та що новий тиждень - новий вид спорту! Якщо розглянути його ставлення до оточуючих, я б хотів сказати, що він часто не виконує свої обіцянки. Та не зважаючи на це, він любить гати за природою і помічає багато змін в ній, в той час коли інші ідуть повз чарівні квіти і не бачать їх краси. Отож, на кінець я можу сказати, що мій друг по - особливому спиймає сьогодення!
На мою думку кожна людина гідна усмішки.Адже вона робить життя радісним, посилює в людях віру, любов і просто покращує настрій.Перебуваючи у суспільстві, можна гати різні види посмішок.Наприклад, посмішки бувають щирі і відкриті, теплі і привітні. Усі перераховані види посмішок залежать від того, на що орієнтована посмішка. Якщо посмішка дарує нам радість і тепло, то можна сказати, що людина, яка дарує її на, зичить оточуючим добра. Можна із впевненістю сказати, шо посмішка людини - те, що сонячне світло для квітів. Але уявіть собі, що зникли з життя людей усі посмішки, уявіть, що зникли тоді в природі усі квіти... на що перетвориться життя???
Отож, подаруйте людині посмішку, адже вонп нічого не коштує, але дорого цінується!
- Привіт, Василю! Куди прямуєш?
- Привіт, Антоне! Ось, бачиш, книжки несу до шкільної бібліотеки.
- Здавати чи як?
- Так, здавати. Це роман Панаса Мирного “Хіба невуть воли, як ясла повні?”. Нам задавали його читати.
- Давай і я пройдуся з тобою. Візьму щось собі почитати. Давно не читав нічого новенького.
- А ти просто сам собі книжки читати береш? Не за програмою?
- Ну ти, Василю, і смішний! Звичайно ж так! Я читати люблю. На цей раз, мабуть, спитаю, чи є в бібліотеці якісь романи Жюля Верна.
- А якщо немає? Тут книжок, я бачу, небагато.
- То візьму в районній бібліотеці, я туди записаний.
- А так що, можна?
- Я ж кажу, Василю, смішний ти! Можна! Ти що, ніколи в бібліотеку не записувався? Ти художні твори в Інтернеті читаєш?
- Оце тільки в шкільну записаний. В мене й Інтернету вдома немає. Я поза шкільною програмою нічого не читаю.
- Даремно, друже. Давай, коли я наступного разу буду йти в районну бібліотеку, то покличу тебе з собою. Записатися туди коштує всього три гривні на рік.
- Давай, може, щось цікаве там надибаю! Ну, прийшли! Запитуй, що ти там хотів!
- Тепер — цить... В бібліотеці галасувати не можна...