Тихо, непомітно прийшла зима. Вона ніжно огорнула землю сніжною ковдрою, лагідно вкрила білим мереживом кущі та дерева. М*яко й нечутно пройшлася містом навшпиньки, мимохіть посипаючи дороги і будинки білими пластівцями снігу.
Крізь нічну імлу швидко мчать автомобілі. В салонах тепло й затишно. Світло фар заливає дорогу й вихоплює з темряви зграї білих зимових метеликів-сніжинок.
А молода зима сипле й сипле на нічне місто перший сніг...
Ще з пелюшок пам’ятаю свою бабуню Ганну. Вона завжди вставала з ліжка після третіх півнів та одразу ставала до праці – готувала, шила, прибирала, у городі наводила лад. Бабуня казала, що її молодість припала на важкі часи. Усе необхідне для життя було потрібно заробляти наполегливою працею, з самого дитинства, ніщо не підносилося на срібному блюдечку. Але з часом це стало їй у великій пригоді, адже вона звикла до праці, казала, що вона приносить радість. Моя бабуня отримала професію, набила руку в своїй справі, тому її завжди шанували. Навіть на пенсії вона ніколи не била байдики. Хоч багато води сплило з часів її молодості, любов до праці допомагала їй не втрачати жаги до життя до глибокої старості.
Наша Марічка завжди гне кирпу! Вона - найпопулярніша дівка у нашому класі. Усі хлопці до неї так і липнуть! Ось тільки наш Петрусь ламає списи усім. І правильно робить, я вважаю! Бо наша Марічка просто дає перцю усім дівчатам, щоб тільки завоювати його прихильність. От, якось стоїть вона і зізнається йому у коханні, та так це було, що тільки її вихваляння й чутно було! Та от іронія долі, він відмовив, та ще й обізвав! Ех, Марічка, Марічка, не розумієш ти, як треба з нашим Петриком поводитись, для тебе це - занадто тонке діло! Сльози навернулись на її очі... Так тут, немов з неба впав по вухо закоханий Андрій! Прийнявся її втішати, відвів подалі від Петруся.Бідна Мариска, він же тепер не відстане, буде думати, що вона його кохає.
Тихо, непомітно прийшла зима. Вона ніжно огорнула землю сніжною ковдрою, лагідно вкрила білим мереживом кущі та дерева. М*яко й нечутно пройшлася містом навшпиньки, мимохіть посипаючи дороги і будинки білими пластівцями снігу.
Крізь нічну імлу швидко мчать автомобілі. В салонах тепло й затишно. Світло фар заливає дорогу й вихоплює з темряви зграї білих зимових метеликів-сніжинок.
А молода зима сипле й сипле на нічне місто перший сніг...