Матусина пісня супроводжує нас від народження й впродовж усього життя. Маленькими ми слухаємо «Люлі, люлі, прилетіли гулі», «Котку, котку-рябку», «Ходить сон коло вікон». Ми підростаємо, і наші матусі навчають нас співати: «Ходить гарбуз по городу». Підростаємо ми, дорослішають наші пісні. Уперше десь біля вогнища під час відпочинку мама навчила мене співати маршових пісень, серед них мені дуже подобаються ті, що колись правили за гімн України, — «За Україну», «Не пора». Особливо подобається «Гей, у лузі червона калина». Це вже не просто пісні, а пісні, що стали історією. Кожна пісня має свою історію, як кожна людина має свою біографію; вони цікаві, захоплюючі й неповторні.
Це не означає, що я не люблю сучасну музику й сучасних співаків. Я із задоволенням слухаю Т. Петриненка, С. Вакарчука, О. Пономарьова. Та мамина пісня — рідна й мелодійна, лишається на все життя першою й найкращою.
Країна є в кожного народа, він її будує. Так вийшло, що без природи не може існувати людина. Але ж природа теж жива! Треба про неї піклуватися. В лісах росте безліч рослин. Ліс - це одна велика рослина, красива та зелена. Не дарма в школі ви кожен день чуєте речення "піклуйся про себе та про природу". Просто посади квітку. Може це буде величальне дерево - дуб. Людина повинна створювати навколо себе красу. І необов'язково будувати величні замки, адже природа - це все що тебе оточує, а також - ти.
н.в. дев'ятнадцять цiлих три десятi
р.в. дев'ятнадцяти цiлих трьох деятих
д.в дев'ятнадцяти цiлим трьом десятим
зн.в (такий, як i н.в. або р.в)
ор.в. дев'ятнадцятьма цiлими трьома десятими
м.в. на/у дев'ятнадцяти цiлих трьох десятих
н.в. нуль цiлих п'ять десятих
р.в. нуля цiлих п'яти десятих
д.в. нулю цiлих п'яти десятим
зн. (такий, як н.в. або р.в)
ор. в. нуля цiлими п'ятьма десятими
мiсц. на/у нулю цiлих п'ятьом десятим