Враження, яке ми виробляємо на інших людей, завжди мало велике значення. І це не тільки те, що ми говоримо або наскільки утворені. Наша зовнішність також важлива. Адже не секрет, що зустрічають по одягу, а проводжають по розуму. Ось чому сьогодні багато людей звертають особливу увагу на свій зовнішній вигляд. І, як правило, це не просто одяг, який ми носимо, а стиль, який ми собі підібрали.
Відомі стилі – це класичний, романтичний, спортивний, етнічний і деякі інші. Що стосується мене, то я не можу сказати, що дотримуюся якогось певного стилю. Я вдягаю різні наряди в залежності від ситуації. У звичайному житті я віддаю перевагу повсякденний стиль. Я, як правило, ношу зручні джинси, стильні топи та взуття без каблука. Іноді я доповнюю свій образ аксесуарами. У холодну погоду це може бути якийсь модний шарф з великим малюнком, а в жарку погоду я надягаю намиста або ланцюжок з кулоном.
Мені подобаються м’які нейтральні відтінки. Мій базовий гардероб складається з одягу сірих, бежевих і темних кольорів. Це дозволяє мені поєднувати безліч речей, створюючи численні образи на різні випадки. Пастельні відтінки – ще одна моя улюблена колірна гамма. Я думаю, що ніжні тони виглядають особливо красиво влітку. Взимку я віддаю перевагу одяг більш насичених кольорів, таких як бордовий або темно-зелений. Мені також подобаються квіти на тканині. Я вважаю, що квіти створюють романтичний настрій.До того ж я завжди стежу за новими трендами. Для мене це свого роду джерело натхнення для нових ідей.Я думаю, що кожному дуже важливо знайти свій власний стиль. Комфортна і підходящий одяг підвищує впевненість в собі. Люди, які носять красиву і охайний одяг, швидше за прихильність до себе. Я вважаю, що матеріал також відіграє значиму роль. Одяг з натуральних високоякісних матеріалів прослужить довго. На закінчення, я б хотіла додати, що одяг, який ми носимо, і стиль, який ми вибираємо – це не хвилинна справа, а звичка, яку потрібно виробляти.
Є в нашому березняку моє улюблене дерево. На вигляд береза начебто пухната. Тато сказав, що це такий вид беріз. На цю березу ми набрели випадково, гуляючи пізньою осінню в лісі. У лісі ми були самі, але увесь час відчували присутність когось невидимого. Було таке враження, що хтось раптом кинув камінчик, або важко зітхнув, або спіткнувся об корч. Усе порозумілося просто: у лісі господарювала осінь; вона скидала листя з дерев, і вони, падаючи, чіплялися за гілки і стовбури. Це й було причиною незвичайних звуків. Залишаючи ліс до весни, ми попрощалися і з нашою берізкою. Я дістав ручку i на гладкій білій корі написав: «Не сумуй без нас, берізко, ми прийдемо до тебе навесні». I слово своє ми стримали... За зиму напис, зроблений ручкою на корі, нітрохи не потьмянів. Але якщо восени ми були в березняку самі, то зараз усе говорило про присутність людей. У стовбурах беріз були зроблені невеликі надрізи, туди вставлені трубки, з них у банки і капав сік. Він був прозорий. Березовии сік цілющий; бруньки білокорої красуні теж використовують з лікувальною метою, а з березової кори одержують дьоготь, або деревну смолу. Але ж до нас, ще в далекій давнині, люди писали на березовій корі. Цей верхній шар кори, здертий з берези, називаеться берестом. Вона-то й використовувалася на Русі як матеріал для письма. Ця древня руська писемність називалася берестяними грамотами. .Так, весна вступала у свої права. I про це свідчили не тільки прозорий бере- зовий сік, але й теплі стовбури берізок, іхні тонкі рожеві гілочки. Я помітив, що по корі дерева пробігла мурашка. Там, де зійшов сніг, під берізками пробивалася шточка соковитої зелені. І в прохолодному ще повітрі чулися запахи, що бувають тільки навесні. Коли ми поверталися, я підібрав під березами шматочки опалої кори і приніс к додому. Спробую і я написати берестяну грамоту.
(Знаю, що не дуже схоже на казку, але це все, що я могла скласти).
Непонял вопрос