– Привіт, Сашко! Який же я радий тебе бачити!
– Привіт, Іване! Нарешті зустрілися! Як ся маєш? Як справи? Ви вже перебралися до нової квартири?
– Все добре! Так, перебралися. Лише вчора! Стільки клопоту з тим переїздом, увесь час був зайнятий. Спочатку речі складав, потім з батьками викидали все непотрібне, потім викликали вантажівку, щоб поперевозити все. А потім у новій хаті розпаковували та розставляли речі по місцях наново.
– О, це нелегка справа. Ти не виходив на вулицю майже тиждень!
– Ось так вийшло. Скучив за тобою!
– Я теж. Ходив на прогулянки з приятелями, та без тебе все не так цікаво.
– Дякую, друже! Ну, тепер будемо бачитися часто, як завжди. До того ж тепер ми майже сусіди, тож зможемо залишатися один в одного до пізнього вечора.
– Це просто супер! Ну, а як тобі нова оселя?
– Мені подобається! Вона значно просторіша, ніж попередня, в мене велика власна кімната, де можна дивитися фільми, слухати музику, і ніхто не заважатиме. До того ж, мені страшенно подобається вид з дев’ятого поверху – вся околиця як на долоні!
– О, як цікаво! Радий за тебе!
– Знаєш що? Приходь сьогодні ввечері в гості, я тобі все покажу та розкажу.
– Добре! В мене теж накопичилося безліч новин для тебе!
-Добре Бувай
-Бувай
Та мені зв'язали руки люди. "Хай страждає,- кажуть,- треба так."