Вільно й широко розляглися зелені поля не тіснили їх похмурі ліси не давили високі гори і далеко-далеко сягало око вподовж ланів та невеличких гайків що зеленими вершечками виглядали з ярів та балок.
2.Низькі чорні хмари здавалося стояли нерухомо, але по тому як вони час від часу засмолювали негусті дрібні зорі і як ті зорі знову ненадовго з’являлися можна було здогадатися що хмари біжать.
3. Настане день настане час і розіллється знов медами земля що освятив Тарас своїми муками-ділами.
Объяснение:знайшла тильке де одну кому поставыты в 2 абзатци
І. Вільно й широко , розляглися зелені поля, не тіснили їх похмурі ліси не
давили високі гори ,і далеко-далеко сягало око вздовж ланів та невеличких
гайків що зеленими вершечками виглядали з ярів та балок. (В.Винниченко.)
2.Низькі чорні хмари здавалося стояли нерухомо, але по тому, як вони час
від часу засмолювали негусті дрібні зорі і як ті зорі знову ненадовго з'являлися
можна було здогадатися що хмари біжать. (Григорій Тютюнник.).
3.Мовчала ніч усі мовчали і соловейко задрімав на небі зірочки блищали за
гаєм місяць виглядав. (Л.Глібов.)
4.Виводить натхненно й пронизливо пташка і жаль що пташину ту мову
дзвінку поетам які б не були вони важко в житті перекласти на мову людську.
Я прийшов до лісу рано навесні, коли ще в низинах лежав сніг. І побачив маленьку ніжну квіточку, яка невідомо як пробилась крізь шар мерзлого грунту." Хто ти, люба?"-спитав я її. А вона лиш мовчала та хиталася на вітру. Підказали через сон дерева : " Це -пролісок. Він один прокинувся у таку холоднечу."
Я нахилився ще нижче до незрозумілої синьої квітки. І почув : " Сонечко, грій дужче, бо холодно мені. Весно, я чекаю тебе. Моїх брати і сестри вже простелили тобі доріжки у лісі, щоб ти не заблукала."
Виявляється. що ця маленька мужня рослинка зустрічає Весну. Я вклонився їй в : "Дякую, небесна квітка, що не злякалася ні Зими, ні Морозу!"