Тисячі років може лежати в сухій землі зерно, та доторкнись його життєтворча крапля води — воно оживає. В усі часи вода перетворювала засушливі степи на плодотворні поля, а спекотні піски — в квітучі оазиси.
Світ походить від води — говорив Фалес Мілетський, один зі стародавніх мудреців. А й справді, історія Землі — це перш за все історія води. У воді виникло життя. Різноманітна і щедра, беззахисна і сильна, вода безперервно змінювала і змінює обличчя нашої планети. То тече в річках і океанах, то парою піднімається в хмари, то покриває водойми льодом.
Що ж таке вода? Здається, простішого запитання не можна придумати, бо вода — це звичайна рідина, яка давно всім відома, а навколо стільки води, що про які дива можна говорити. Постривайте, не поспішайте робити висновки, оскільки звичайна вода є надзвичайно цікавою, невідомою речовиною. Вона заслуговує бути названою 8-м чудом світу. І сьогодні ми переконаємося в цьому.
Я не имею
Боевых наград,
Горжусь отцами,
Помня неустанно,
Что ордена и шрамы
Постоянно
У ветеранов
На груди горят.
Горят они
Сквозь тысячи ночей,
Бередят память
Годы фронтовые,
Ранения,
Увечья роковые,
Глаза бессонницей
Измученных врачей.
Вас, нецелованных
Безусых пацанов,
Война рвала на клочья
И дырявила,
В полях дивизии
И армии оставила
Досматривать
Сюжеты вечных снов.
Я истину, конечно,
Не открою.
Земля Отчизны
Не случайно плодородна,
Обильно политая
Кровушкой народной,
Тысячелетие
Брала в себя героев.
Превозмогая
Трудности и боль,
Не соглашаясь
На вторые роли,
Неистовым накалом
Общей воли
В войне исполнили
Решающую роль.
К тем, кто погиб,
Библейская строка,
Что мертвые
В веках не имут сраму,
И ту войну,
Ту мировую драму
Потомкам
Не забыть наверняка!
Я - родом
Из другого поколения,
Послевоенным
Называется оно,
Но к подвигам нетленным
Я давно
Почтенное имею
Поклонение.
Причастен к ним
И искренне горжусь,
Что славу воинскую
Бережно наследую,
Что с вами вместе
Радуюсь и бедую
И что в наследника
Достойного гожусь.
Когда приходит май,
То над рекой
Цветами белыми
Деревья полыхают.
Под ними
Старые солдаты отдыхают-
Они навечно
Уходят на покой.
Безжалостно
Вас годы мелют в прах,
Но на поверку,
Когда совесть просит,
Идут неспешно те,
Кто в сердце носит
Святую память
О боевых друзьях.
Я не имею
Боевых наград,
Не ведаю,
Что ждет там - впереди,
Но ордена
Рядами на груди
У ветеранов
Пусть всегда горят!
Розмови щодо шкільної форми точаться не один рік і серед дорослих, і серед дітей (учнів). Старше покоління — дідусі й бабусі сучасних учнів — категоричне: шкільна форма має бути обов’язковою. Із якою ностальгією бабусі пригадують коричневі платтячка, білі фартушки й такі ж бантики! Батьки нинішнього покоління дітей поділилися на дві групи. Перша група категорично проти шкільної форми. їхні аргументи: кожна дитина має право на індивідуальність, зокрема це стосується й одягу також, — це по-перше. По-друге, однакова форма, столи чітко в ряд — нагадує казарму, якість старі часи.
Друга група менш категорична: кожен навчальний заклад може мати свою форму, яка не буде схожою ні на які інші. Це має бути своя модель, своя емблема тощо. Звичайно ж, такою формою діти повинні пишатися, бо вона, певною мірою, — символ їхньої школи.
Що ж думають учні з цього приводу? Звернемося до них. Оксана Ш.: «Я не проти шкільної форми, я проти примітивного моделювання, що гається нині в багатьох школах. А ще більше проти синтетичних тканин, які шкодять дітям, хоча є дешевими». Микола О.: «Краще запропонувати не шкільну форму, а, наприклад, костюм ділової людини з відповідним набором предметів. Це дозволить учням у школі налаштуватися на робочий лад, а не на біганину по коридорах». Ірина Н.: «Кожен має право вдягатися так, як він хоче. Єдине, що б я запропонувала, — це поставити певні естетичні вимоги в стінах школи. Це стосується усіх без винятку. Поясню: в одязі має бути підкреслений діловий стиль, а не пляжний варіант чи взагалі одяг для прогулянок, вилазок, дискотек тощо».
А що ви думаєте з цього приводу?