Сім чудес України – це сім найвидатніших пам’яток, маючих історичне та культурне значення. У дві тисячі двохсот сьомому році, головні чудеса країни були визначені під час проведення однойменного всеукраїнського конкурсу. У голосуванні, що проводилося у онлайн – режимі, прийняло участь сімдесят сім тисяч громадян. Також під час проведення конкурсу враховувалася думка експерті зі сфери культури, історії та туризму.
Дивовижні, істерико-культурні пам’ятки, які потрапили до переліку Сіми чудес України являють собою об’єкти державної
цінності, які викликають живий інтерес не тільки у в українців, а й у туристів, що приїздять подивитися на них з інших далеких країн.
І це досить природно, тому що багато в Україні чудових місці, краса яких здається вічно, величною та якоюсь нерукотворною. Одним з таких чудес стала Києво-Печерська лавра. Дзвіниця маюча триста крутих сходів, старовинні дзвони та широченний оглядовий майданчик, з якого відкривається чарівний вид на найкращу половину міста Києва – все це робить будівлю часів дванадцятого сторіччя однією з найважливіших пам’яток крайні.
Так само, й Софійський собор, який не має нічого схожого
з іншими храмами, а являє собою оригінальну, та самобутню архітектурну конструкцію з зеленими куполами, та сяючими хрестами, палаючих золотом у блакитних небесах. На протязі багатьох тисячоліть Софійський собор був и залишається одним із головних символів не тільки міста Київа, а й України взагалі.
Не міг получити назву одного з чудес України Камінець – Подільский – заповідне місто Украйни. Яке вважається одним із найстародавніших та має дивовижну, багатовікову історію. Чудові архітектурні пам’ятки,зібрані у цьому містечку, старовинні укріпні спорудити, величні храми, та фортеця с фортечним містом справляють на туристів дійсно незабутню враження!
Ще одне диво, про яке не можливо не згадати, це парк «Софиївка», розташований у місті Умані, що на Черкащині. Він представляє собою пам’ятником світового паркового мистецтва ландшафтного типу кінця вісімнадцятого – початку дев’ятнадцятого сторіч.
Також, до Сіми чудес України відносять національний заповідник – острів Хортиця та Херсонес Таврійський, історія якого бере початок з часів Стародавньої Греції, Древньої Візантії та Риму.
Сім чудес України – це свідчення багатої історії та високого рівня культури та мистецтва нашої країни, якими має пишатися кожен громадянин нашої держави
https://ukrtvory.ru/sim-chudes-ukra%D1%97ni.html
Объяснение:
Ніжна душа мого народу бринить у слові. Слово, оповите любов'ю, вигранене вічністю, музично-незбагненне і сонячно-прозоре, заходить у серце і настроює струни ніжності. Ніжне українське слово будить у нас людину, воно освячене любов'ю до найдорожчого на землі, воно сходить зорею і яскравіє, доки людина живе для добра, доки мудрість і праця квітчають землю, доки живе в людині жага творіння.
Таке воно, чисте і щире українське слово; така вона, рідна мова - найбільша духовна коштовність, у якій народ звеличує себе, якою являє світові найцінніші набутки свого серця і мудрості, передає з покоління в покоління досвід, культуру і життєдайні традиції. Рідна моя мова - це та таїна, яка робить народ народом і увінчує найтонші порухи його душі.
Упродовж віків український народ творив і шліфував свою мову, заносячи в мовну скарбницю переплавлені у ніжній душі, добірні перлини пізнання, почуття, мрії. Але як же часто ці віки були сповнені важкими випробуваннями на міцність, життєздатність моєї рідної мови! Я звертаюсь до історії України - і бачу, як протягом трьох століть були проголошені десятки державних актів і постанов як з боку царської влади - відвертих і неприхованих, - так і з боку радянської влади - більш хитрих і завуальованих, котрі мали одну мету: обмежити, заборонити і знищити українську культуру, мову тощо. Україна після цих страшних ударів, які не кожна нація може витримати, зазнала колосальних втрат, та, на щастя, все це витримала.
Але хіба я помилюсь, коли скажу, що саме зараз в культурному і мовному відношенні Україна переживає вкрай важкі часи? Так, у всі часи мовне питання в Україні було гострим. Але зараз, мені здається, закрадається якась безнадія, безвихідь і поселяються в душах поборників мови: все людство вже давно заклопотане зовсім іншими проблемами, багато чого досягло, а ми й досі товчемося навколо одного й того ж.
Я допускаю, що через свою неосвіченість чогось не розумію, але я твердо переконаний в одному: якщо наша мова зникне в Україні, то її більше ніде не залишиться (в її живому вигляді) і ніхто її не підтримає. Другої україни у нас немає!
Тому саме на нас, молоді, лежить відповідальність подбати про рідну мову, підтримати її, до розвиватися. Бо саме нам випала велична місія підняти Україну до світових вершин, вивести її шляхом незалежності, проголошеної десять років тому, у число могутніх країн.
Нехай за одне покоління не можна змінити того, що формувалося століттями. Але зміна потрібна, бо інакше зникне мова, а з нею - нація і культура. Цього світова історія нам не вибачить.
...З перших хвилин мого життя у безкрайньому океані звуків неповторно звучить мелодія рідного слова. І кожне слово - немовби виплекана народом-дивотворцем квітка з неповторним ароматом, з неповторни ми барвами. Хай же ніколи вона не зів'яне, хай радує світ своєю красою!
Ти постаєш в ясній обнові,
Як пісня, линеш, рідне слово.
Ти наше диво калинове,
кохана материнська мово!