Зовсім не давно всі учні нашої школи вирішили домогти дітям,які проживають в дитячому будинку та дітям - інвалідам.Всі захотіли прийняти в цьому участь і нікого не було байдужого.Діти приносили з дому дитячі речі,іграшки,книжки,олівці,альбоми та різні спортивні приладдя - купи різнокольорових мячів,ракетки для тенісу.Адже всі чудово розуміли наскільки все це поторібно дітям,які не живуть в сімї,не мають батьків, які б змогли попіклуватися про них.Ці діти дуже обмежені в любові,і не мають всього вдосталь того,що маємо ми в повноцінній сімї з люблячими батьками.Наша школа в ті дні стала неначе великий магазин -скільки пакунків діти несли до школи! Від щирого серця кожен зробив свій вклад.Нехай дітлахи радуються,веселяться,читають.Як чудово бачити їхні щасливі очі та радісні усмішки.І самому на душі стає тепліше.Тому ж не забувайте про других,хто потребує в цьому житті більше чим ми,діти сімї.
НЕ СУДИТЕ СТРОГО(
Багато дітей мріють про батьків які їх будуть кохати, дарувати подарунки, читати казку на ніч, гратися. Але ні кожному щастить у житті. Школяри міста Симферополя до дитячому будинкові. Вони принесли свої іграшки, подарували комп'ютер. Але це не все, що вони зробили. Вони написали в газету з проханням про до дітям, про те, що вони мріють про батьків та чикають на них. На це прохання відгукнулися багато людей. Вони були зворушені прийшовши у дітячий будинок. Діти були дуже раді їх приходу. Дітям не потрібні іграшки, їм потрібна батьківська любов. Ніхто з працівників дитячого будинку не замінить батьків, батьківську любов.
