Я вважаю, на це питання нема однозначної відповіді.
До нестями люди можуть любити зовсім мало-на початку відносин.Потім розум стає главнішим за почуття і закохані поважають один одного,люблять, вони гарні друзі.А згодом можуть стати їх відносини звичкою.Звичкою ділитись думками, допомагати та жити довго та щасливо єдиною міцною родиною.
Існує таке поняття, як любов до себе.На скільки ти поважаєш(любиш) себе, на стільки і тебе люблять оточуючі.Тут зрозуміло, якщо любити себе дорогенького до нестями, це вже щось неадекватне.Можливо також, людина, яка любить себе до нестями або хвора психично, або найвеликий егоіст.
Щось теж неможливо любити до нестями.Хоча, існують такі люди, але мені здається вони хворі.Завжди розум головніший за почуття.Якщо з головою все гаразд.Це моя думка.
Висновок: я вважаю, до нестями та постійно неможливо любити щось або когось!Розум завжди головніший , навіть над почуттями!
Багато людей вважають ЗНО непотрібним екзаменом, що витрачає гроші батьків і нерви дітей на підготовку, а результати можуть закінчити чиюсь кар'єру. Тим не менш, я вважаю, що подібний екзамен необхідний для перевірки знань учнів та для того, щоб освіжити їх пам'ять перед вступом до університету. Звісно, сам процес застарів та потребує модернізації, але ідея, як я вважаю, хороша. По-перше, необхідно перестати залякувати дітей цим тестом, сіючи паніку серед учнів. По-друге, результати не повинні впливати на атестат. Вони можуть йти окремо, щоб людина могла спробувати себе у всіх предметах, а потім подавати в вищий навчальний заклад результати тільки окремих предметів. По-третє, треба полегшити запитання, які з кожним роком стають дедалі складніші, залишаючи за бортом все більше людей. Багато випускників вже через рік не змогли б здати ЗНО, хоч і пам'ятали б базу. Потрібно розширити вибір предметів для здачі, щоб задоволеними залишилися усі. Також книги для підготовки треба видавати у вільний доступ, а не продавати за великі кошти. Я вірю, що у багатьох школярів та студентів є свої ідеї щодо покращення ЗНО. Саме їх думка має бути головною. У багатьох країнах світу проходять великі реформи у сфері освіти і Україна також їх потребує. Ми можемо запозичити у них деякі ідеї та рішення. Разом ми забезпечимо максимально комфортні умови всім, зберігаючи рівень знань.
Осінь. Різнобарвна, розмаїта. Спочатку вона пишна, золота й сонячна, а потім сумна, дощова, холодна. Восени красиво. Листя на деревах постійно змінює колір, а згодом і зовсім опадає на землю, вистилаючи її м’яким килимом.
У середині осені з’являється чарівний острівець тепла й сонячної погоди, який називається бабиним літом. Його особлива прикраса - сріблясте тонке мереживо павутини, що блищить у кожному кутку.
Всюди цвітуть яскраві осінні квіти - айстри, жоржини, хризантеми. Після дощу в лісі багато грибів. На кущах спіють ягоди. У садах теж пора урожаю - стиглі яблука, груші, горіхи, виноград. Це так чудово - зірвати налите яблуко одразу з гілки! Воно солодке і пахуче, дуже смачне.
Осінь часто непогожа. За густими хмарами ховається небо, йде дощ – то дрібний, що настирливо накрапає, то сильний, холодний, що може йти без зупинки цілий день, а то й кілька днів поспіль.
Буйство кольорів змінюється прозорістю та сірістю в кінці осені. Тільки ясне синє небо не втрачає своєї яскравості. Збирають урожай в полях, садах, городах. Потім прибирають сухе листя у дворах і на вулицях. Голими стоять дерева, часто дме сильний вітер, йде дощ. Холоднішає. Люди все більше поспішають сховатися в будинках і квартирах. З прощальними криками відлітають у вирій птахи. Відчувається, що скоро настане зима.