Моя улюблена справа – бісероплетіння. Змалечку я цікавилась бусинками та бісером. Я й досі пам’ятаю, як вперше зробила собі намисто. З того часу я навчилась робити багато чого нового: сережки, браслети, брошки, джгутики. Щоразу, коли я приходжу до магазину, я намагаюсь підібрати щось нове. Вдома в мене вже є ціла колекція бісеру, тому я можу починати роботу у будь-який час. Окрім бісеру, мені потрібна ліска. Я сідаю зручніше, починаю працювати. Спочатку я вирішую, що саме робитиму сьогодні – пласке намисто, джгутик або сережки. Вирішую робити намисто, знаходжу схему, починаю відмотувати ліску. Далі підбираю малесенькі бісеринки. Їх я набираю на ліску послідовно, не відходячи від схеми. Якщо щось не виходить, я починаю шукати помилку одразу. Це не легка та кропітка праця, яка дуже сильно потребує моєї уважності. Готові вироби я довго розглядаю. Буває, що мені не подобається те, що я зробила. Я не засмучаюсь, проте не залишаю таких речей, адже прикраси повинні бути ідеальними. Усім друзям подобається моє заняття. Подружки, бабусі та матуся ходять з гарним намистом, браслетами та сережками, а я отримую дійсне задоволення від такої роботи. Бісероплетіння – найпрекрасніша справа у світі, яка виховує в мені уважність, посидючість та фантазію творчої особистості.
Мого друга звати Євген. Ми товаришуємо з ним уже кілька років, і я неймовірно щасливий, що в мене поруч є така добра та щира людина, як він. Бачимося ми з ним майже кожен день, адже вдома самому швидко набридає, а такий енергійний друг, як мій потрібен всім. Євген завжди охайний та спокійний, але це не заважає нам потравляти в різні пригоди. Познайомились ми з ним у селі моєї бабусі, він там також був в гостях. Приходячи до мене додому гратися, хлопець завжди ввічливий з моєю бабусею і намагається їй до Тож він достатньо вихований і вміє показувати гарні манери. Одного разу я ризикуючи нашою репутацією поліз на дерево за яблуками до сусіда (адже був вищий) і перечепився через забор, отримавши багато синців. Євген був зі мною дуже чуйний та лагідний в той момент. Він не побіг жалітися комусь чи кликати "Рятуйте!". Хлопець допоміг мені дістатися дому та ще цілий вечір розважав мене смішними історіями. Такого друга як він, можна назвати справжнім.
