- Привіт!
- Привіт! Підеш сьогодні з нами кататися на велосипеді до парку?
- Я б залюбки та не можу! Справа в тому, що в мене сестричка захворіла. Зараз до аптеки поспішаю, за ліками. А потім буду наглядати за нею, доки батьки з роботи повернуться.
- Дуже шкода! А що з сестрою?
- Мабуть, застудилася. В неї підвищилася температура та голова болить. Через те ще й настрій зіпсувався, то вона капризує весь час.
- Це дуже неприємні відчуття. Коли хворієш, весь світ не милий.
- Та не кажи. Недарма нам весь час кажуть цінувати здоров’я та піклуватися про себе. Та хто ж слухає, поки не захворіє!
- Так, нажаль, ми часто байдуже ставимося до свого здоров’я. Коли здоровий, здається, що так воно й повинне бути, і буде завжди.
- От і я про це задумався. Сестричка в мене завжди була «кімнатною рослиною». Погано холод переносить. Зарядку робити не хоче, гартуватися теж. Треба буде самому зайнятися оздоровчими вправами та й її долучити. А то – які слабенькі стали, трохи похолодало на вулиці, одразу застуда.
- Правильно. А то весь час доведеться на ліках сидіти – хіба це здоров’я? Треба гуляти частіше на свіжому повітрі – це корисно. Тож, якщо все ж звільнишся, приїжджай до парку кататися. Ми збираємося біля п’ятої години.
- Буду старатися!
Кажуть, щоб досягти у житті успіху, треба бути старанним. Насправді, як я вже встиг зрозуміти, на успіх у житті діє багато факторів, а не лише сама старанність. Візьмемо, наприклад, Акакія Акакійовича з "Шинелі" М.Гоголя. Він був ду-у-же старанний, а чого він досяг у своєму житті? На нову шинель ледве спромігся грошенят назбирати.
Ні, звичайно, старанність потрібна в будь-якій справі. Мені завжди вдома кажуть: якщо щось робиш - роби старанно, щоб вийшло щось путнє. Я й намагаюся, але не завжди виходить. Я думаю, що багато залежить від уподобань, можливостей, схильностей самої людини. Ну справді: один годинами сидить за інструментом, розучуючи якусь п"єсу, старається, а другий, талановитий, сів - і блискуче її виконав, тільки-но глянувши в ноти. А дехто й взагалі, почувши якусь мелодію може її відтворити без жодних зусиль.
Отже, можна зробити висновок, що старання - це добре, але до нього потрібно мати ще й хист, любов і стремління робити саме цю справу.
Для людини це нормально, якщо більшу частину свого свідомого життя вона проводить у пошуках себе. Ми приходимо у цей світ, і наш мозок розвинений лише настільки, щоб їсти і спати, а всі наші потреби задовольняють наші близькі. Але ми зростаємо, і нам стає цього мало. Ми хочемо бути самостійними, самі вирішувати свою долю. Це й називається - досягти успіху у житті. Тут життя примушує нас вчитися, і виявляється, що це навчання супроводжуватиме нас на протязі довгих-довгих років. У декого навіть воно триває до останнього подиху.
У пошуку успіху ми рідко вдовольняємося тим ступенем свого розвитку, на який нас поставила наша природа. Ми зазвичай прагнемо більшого. Тому вдосконалюємося. Вдосконалюємо наші фізичні дані, займаючись спортом. Вдосконалюємо свій розум, читаючи підручники і інші книги. Наповнюємо свій внутрішній світ, подорожуючи, вивчаючи найкращі витвори мистецтва. Прагнемо самі щось створювати. Тобто, ми шукаємо себе, виявляємо свої здібності, творчі особливості. І якщо нам все це вдається, про нас скажуть, що ми досягли життєвого успіху.
Олена кожного ранку дивиться в дзеркальце.