Коли я замислююсь над сенсом життя, то завжди радію тому, що я існую, що поруч є найдорожчі мені люди, що мені дано милуватися красою навколишнього світу і відкривати цей світ для себе.
Водночас приходить відчуття великої відповідальності за цей світ і гордості від усвідомлення того, що ти людина.
Але в саме поняття «бути людиною» кожний вкладає своє значення. І, більшою мірою, саме це значення впливає на дії і вчинки, а іноді, і на хід самого життя.
У моєму розумінні, бути людиною — це значить виховати в собі високі моральні якості.
Простеживши історичний шлях людства, розумієш, що в основі кожного суспільства завжди лежала певна мораль, якою керувались люди. Десять заповідей Христових — це теж мораль, мораль гуманна. Але на світі було стільки антигуманних устроїв, що це наводить жах.
Але я переконуюсь в тому, що у кожної людини є своя мораль. І саме від неї залежить, якою буде людина.
Мені в світі поталанило на гарних людей. І мої вихователі в дитячому садку, і мої учителі, і, перш за все, мої батьки — це люди, з яких я беру приклад. Усі вони вплинули на мою вихованість і ерудицію, власне кажучи, вони вплинули на мій характер, навчили чуйному ставленню до інших людей. Але замало бути чемним і доброзичливим для того, щоб усі навколо вважали тебе людиною з великої літери. Безумовно, не всім дано стати видатними і всесвітньовідомими людьми. Але кожний може стати людиною, яку поважають.
Я гадаю, що справжня людина — це хороший друг, здатний прийти на до визволити з біди і не заздрити щастю інших людей. Це хороший син чи донька, здатні забезпечити своїм батькам спокійну старість.
Хороша людина створить хорошу сім'ю і буде прикладом для своїх дітей.
І, безумовно, такі шкідливі звички, як алкоголь і наркоманія, ніколи не уживаються з поняттям хорошої людини. А я вважаю, що бути людиною — це значить бути хорошою людиною. Не можна брати приклад із тих, хто добре ставиться тільки до своєї сім'ї, тільки до своїх друзів, але зневажає інших людей. Людина за будь-яких обставин має залишатися людиною: і у ставленні до інших людей (сусідів, співробітників, просто перехожих), і у ставленні до природи, і у ставленні до свого міста, своєї держави, свого народу.
Я шаную людей щирих, у яких і помисли, і вчинки викликають повагу. Але в житті буває навпаки: на роботі — передовий виробничник, а вдома — деспот, який тероризує всю сім'ю; у школі — сумлінний учень, а вдома — ледар, який ложки за собою не помиє.
А ще однією рисою, яку я не вибачаю людям, є зрада. Ця риса і у великому, і у малому мені огидна. Зрада несумісна з поняттям «бути людиною».
Патріотизм - річ цікава, але тонка, бо легко може перейти в націоналізм, а цього, на мою думку, допускати не можна. Особисто для мене патріотизм - це любов до своєї держави, її мови, населення, традицій, символів і т.д. Свою Батьківщину треба любити й поважати, бо для кожного, хто дійсно любить свою країну - вона найкраща. Зараз, хоча в нас ніби й демократія, і свобода слова, нажаль, патріотами є меншість. Особисто мені боляче слухати, коли мої знайомі кажуть про те, що хочуть виїхати, звідси, бо їм погано жеветься. Тут мені згадуються слова Шевченка "...добре всюди, де нас нема..."(по-моєму так. вже давно читала "Кобзар" треба знову перечитувати. погано пам'ятаю). Це говорить про не любов таких людей до України, особисто я про таких людей кажу "це люди, які народилися не в тій державі, в якій повинні були". Не треба рівнятися на інші країни, треба йти власним шляхом розвитку. А для того, щоб країна процвітала УСІ її громодяни повинні мати патріотичні почуття. Бо яке може бути відродження країни й самої нації без нац. почуттів? Дехто може сказати, що питання патріотизму було актуально лише за часів кріпацтва та залежності нашой країни від інших держав. Але зараз патріотизм дуже потрібен для того, щоб пробудити національну свідомість, повернути високодуховну сторону нашої культури, яка, нажаль, зараз стала морально деградована. Зараз навіть становище нашої мови не зовсім зрозуміле - її притісняють, вводять другу державну мову, це не правильно, бо без мови ми не нація.
Приходимо до висновку, що коли людина любить свою країну та народ, поважає його традиції, звички, живе за священними заповітами пращурів, то такою любов'ю можна домогтись наукового, економічного та культурного розвитку нашої країни. Ми повинні любити та розвивати свою країну, це до нам, як особистостям, духовно розвиватися.
Політ моїх думок, сподіваюсь, зрозуміло)
