Є в мене улюблена іграшка. Це тигреня. Його подарувала мені моя подруга на день народження. Тигреня це незвичайне — воно біле! Усе інше, як у справжнього тигреняти, лише шкурка — біла. Носик рожевий із чорними цятками, вуса також білі, а оченята чорні і якісь наче трохи сумні. Мордочка в тигреняти поцяткована чорними плямочками. Вушка зовні чорні, а зсередини — біленькі, настовбурчені — мабуть, тигреня до чогось прислухається. Уся шкурка посмугована чорними смужками — справжній тигр, тільки уссурійський (це так моя мама сказала). Тигренятко прилягло і голову поклало на передню лапку. Воно наче запитує: Чи любитиме мене хто-небудь? Я дуже його люблю! Воно таке м'якеньке і лагідне. Коли вкладаюсь спати, обов'язково беру його до себе. Обніму його, притисну до грудей: "Моє гарненьке, добраніч!" — і навіть поцілую його в рожевий носик. Так разом і засинаємо. Я своє тигренятко ні на що не проміняю. Воно для мене найдорожче.
Жалібно-як?-обставина.
На вулиці-де?-обставина.
Голодні-які?-означення.