Дієприслівник не є самостійною частиною мови, тому що він має ознаки дієслова і прислівника.Дієприслівник має вид (доконаний, недоконаний), час (тільки теперішній та минулий), він може мати залежні слова, як і дієслово (разом із залежними словами він утворює дієприслівниковий зворот).Але подібно до прислівника, він не відмінюється.У реченні виконує роль обставини.Вчені-філологи вирішили, що дієприслівник не є ні дієсловом, ні прислівником, але все ж таки він ближче до дієслова, бо відповідає на питання що роблячи?, що зробивши? і називає додаткову дію (це означає, що дієприслівниковий зворот можна вилучити з речення, при цьому,з граматичної точки зору, речення буде побудоване вірно.Проте страждати від цього буде лексичний зміст речення, і ви не зможете донести думку до співбесідника)
2)Дієприкметник відповідає на запитання прикметника який?, яка?, яке?, які? і виражає ознаку предмета за дією, в той час,як дієприслівник означає додаткову дію.
-Вiтаю!Ми також про це сьогоднi говорили.Що тобi бiльше сподобалось?
-Менi сподобалось усе,але найбiльше острiв Хортиця.
-Зрозумiло,а менi фортецi,вони такi красивi.А чому саме Хортиця?
-Хортиця-острiв козакiв,якi були мужнiми людьми,я пишаюсь цими лицарями.
-Чудово сказав!Я теж так вважаю.
-Пробач,але менi треба йдти.До зустрiчi!
-Бувай!Успiхiв!