- Доброго дня, діти!
-Доброго дня, Вікторе Васильовичу!
-Сідайте на свої місця, і відкривайте підручники на с. 132.
- Вікторе Васильвичу, а яку тему ми сьогодні будемо вивчати?
-Сьогодні ми вивчаємо " Прикладка як різновид означення". Скажіть будь ласка що таке означення?
-Означенням називається другорядний член речення, який вказує на ознаку предмета і відповідає на питання який? чий? котрий?.
-Так, це правильно, Миколо! А хто мені скаже що таке прикладка?
- Ми не знаємо, поясніть нам будь ласка, Вікторе Васильовичу!
-Прикладка-це різновид означення,яке, указуючина ознаку предмета, дає йому другу назву, виражається іменником і відповідає на питання який? Хтось може навести приклад речення де буде прикладка?
- Так я можу.
-Скажи Васильку!
-Вигаптуй на небі-райдугу доріжку,
Простели до сонця вишивку-маніжку.
Щоб по тій дорожці лебедями-снами,
Плавати до щастя білими човнами.
- Хмм, молодець,і чії ці слова?
- Це слова В. Симоненка, ми вчили його вірш і нам розказували, що тут є прикладка.
- Це правильно, та на жаль, наш урок підходить до кінця, прочитайте будь ласка параграф про прикладку вдома. А на наступний раз розкажите мені. До побачення!
-До побачення, Вікторе Васильвочу.
- Доброго дня, діти!
-Доброго дня, Вікторе Васильовичу!
-Сідайте на свої місця, і відкривайте підручники на с. 132.
- Вікторе Васильвичу, а яку тему ми сьогодні будемо вивчати?
-Сьогодні ми вивчаємо " Прикладка як різновид означення". Скажіть будь ласка що таке означення?
-Означенням називається другорядний член речення, який вказує на ознаку предмета і відповідає на питання який? чий? котрий?.
-Так, це правильно, Миколо! А хто мені скаже що таке прикладка?
- Ми не знаємо, поясніть нам будь ласка, Вікторе Васильовичу!
-Прикладка-це різновид означення,яке, указуючина ознаку предмета, дає йому другу назву, виражається іменником і відповідає на питання який? Хтось може навести приклад речення де буде прикладка?
- Так я можу.
-Скажи Васильку!
-Вигаптуй на небі-райдугу доріжку,
Простели до сонця вишивку-маніжку.
Щоб по тій дорожці лебедями-снами,
Плавати до щастя білими човнами.
- Хмм, молодець,і чії ці слова?
- Це слова В. Симоненка, ми вчили його вірш і нам розказували, що тут є прикладка.
- Це правильно, та на жаль, наш урок підходить до кінця, прочитайте будь ласка параграф про прикладку вдома. А на наступний раз розкажите мені. До побачення!
-До побачення, Вікторе Васильвочу.
Художник Василь Береговець жив у просторій міській квартирі, але часто сумував за далекою хатою, в якій народився.
Далека батьківська домівка... Нікого не залишилося в тій хаті з їхнього роду. У тій оселі давно живуть чужі люди, які вважають домівку своєю.
Заметена снігами хата ледь блимала невеличкими вікнами з-під сивих брів. А навесні вона оживала. Коли розтавали сніги, зеленими шпичаками найпершими пробивалися півники. Викидала зелене пагіння ружа, з-під землі п'явся любисток. Весна ніби прагнула прикрасити хатину, щоб людям у ній було веселіше.
А коли з теплого вирію прилітали ластівки й поселялися в гніздах під стріхою, хата озивалася заливчастим щебетом. Бо ж відколи вона стоїть на цьому пагорбі, стільки над нею співають ластівки.
Змалку Василька обступали білі стіни, на яких висіли вишиті маминими руками рушники. У кутку піч, на печі часто сушилися жито, пшениця, просо. Василько любив спати на теплому зерні, особливо після того, як набігається взимку, катаючись по кризі.
Усе в тому домі здавалося звичним і рідним. На покуті стіл, застелений скатертиною. Над ним фотографії всього роду і намальовані художником картини. У світлиці було тепло й затишно навіть узимку, коли наставали холоди.