Життя є молодість, труд і любов. Молодість, як дивовижний рубін, мусить горіти на серці. Усе життя людина лише шліфує грані своєї молодості. На заході днів вона засяє нестерпучим блиском. І погасне. Бо другої молодості немає у світі.
Труд, як материна рука, веде нас по стежці. Він є вірним другом. Він не зраджує. У радісній знемозі він пахтить, як дорога.
Любов. Відчуваю її, як дорогу, теплу долоню на голові. Вона перебирає моє волосся, лоскоче мене за вухом, ніби я якесь маля. Вона — щось таке, що підносить людину вгору, і завмирає в неї дух. Вона знає такі таємниці, що від них розривається серце, як стигла слива, надвоє. Скільки людей співало їй! А вона, пишна, сходить, сонцем іде на небо, світить, б’є в очі, як у глибокий колодязь пустелі. І молодість дзвенить.
(За Ю. Яновським)
Ми не іконописці, а історики. Ставимо не іконостас, а галерею типових представників нашого громадського руху в полоті і крові. 2. І стоїть Україна перед нашим духовним зором у вогні, як неопалима купина. 3. Зневажить рідним - це втратити себе канути в Лету. 4. В дорозі наче б не барився, набачився, намотав на вус... І так немовби оновився, коли додому повернувся. 5. Сізіфів труд і бездонна бочка данаїд - давні метафори покарання безглуздістю праці. 6. За велекими рухом скоро стане ясно, хто голий король, а хто непохитний олов'яний солдатик
Объяснение:
