1. Високі колоски пшениці тихо коливалися від легенького вітру, із дерев падали пожовклі листки, вкриваючи землю. 2. Десь далеко співають птахи, з цього пташиного хору було найкраще чутно дзвінкого ворона, який ані на хвилину не стихав. 3. Та згодом до співів приєдналися діти, що гралися неподалік, а жінки, що певне були матерями тих бешкетників, що уже кричали в такт ворону, пліткували один з одним неподалік. 4. Оця вся какафонія сплелась в один набридливий шум, що заважав працювати юнаку, що сидів за своїм столом із величезною пачкою макулатури, точніше робочих зошитів, все-таки бути студентом – справа не із легких.
А Маруся прокидається ближче до обіду потягується, сил у неї немає що б, одягнутися просить Оленку до Ні чого їй робити не хочеться не курей нагодувати не води наносити, тільки сидить і думає чим би таким зайнятися, що б нічого не робити.
- Піду я працювати до панові, гроші заробляти, а ти залишайся тут і за господарством приглядывай, годуй їх, напувай.Я тобі приготувала на перший час вистачить.- сказала Оленка і пішла.
Пройшов рік. В будинку ледарка стала трохи працювати, правда курей стало поменше і їжі теж. Але Маруся запам'ятала одне правило очам страшно, а руки роблять.