Зимовий ранок
Морозне сонечко тільки но піднялось на блакитному чистому небі , а вже прудкі пташки вишукують собі поживи під м'яким і пухнастим снігом. Дерева стоять у снігу, немов яблуні в цвіту. Білі-білі. І тільки де-не-де видніються червоні кетяги горобини. Таємниче стоять ялини, закутані в теплу білу шубу зі снігу. Шосе вже скинуло з себе білосніжний наряд, і здається, що дорога чорної змією звивається між високими будинками в білосніжних шапках. Незважаючи на ранню годину, люди кудись поспішають, залишаючи на снігу ланцюжки своїх слідів, які переплелися між собою.
Я люблю такі зимові ранки, вони дарують мені натхнення.
Моя ніжна і рідна матусю, я вирішила написати до тебе лист з висловленням своєї любові і вдячності. Я зрозуміла, що кожна людина повинна цінувати своїх рідних, а особливо свою маму, тому що ви, наші неньки, - найближчі у світі люди і ваша любов найсвятіша. Матуснько моя, ти ніби той ангел-охоронець, що завжди допомагає мені і рятує з негод. Ти своїми ніжними руками-крилами захищаеш мене і даруєш своє тепло і затишок. Я дійсно зрозуміла, що лише мама, це та людина, яка ніколи не покине свою дитину у біді і нікому не дасть її образити. З перших днів мого життя ти присвятила себе, свої мрії і надії, своє дозвілля і турботи, мені, і я обіцює, що коли навіть стану дорослою і самостійною я не забуду про тебе, про свою неньку, про ту, якій я забов"язана всим. Мамо, ти вчиш мене всьому, даєш мудрі поради - ти найрозумніша, дякую тобі за це. Ще я хочу написати ось що: кожна краплинка твоєї любові свята; кожен промінчик твоєї ніжності і доброти найтепліші - я збережу навіки їх у своєму серці.
