Вже вкотре ми йдемо до зоопарку. Там нас чекає лисеня.
Воно таке мале і вже без мами. У лисеняти вже нема нікого, убили браконьєри всю сім’ю. На лисеняті це позначилося дуже. Воно було лякливе й несміливе, постійно утікало від усіх. Так жаль було його.
Тепер за лисеням добре доглядають в зоопарку. Є зміни й в поведінці. Потроху лисеня звикає до людей. Та й ми не забуваємо про нього. До лисеняти завжди ми з гостинцем йдемо. Воно уже чекає нас. Той страх, що був колись у лисеняткових очах, уже минає.
Таким воно було, те лисеня.
-Привіт, Соні. Як в тебе справи?
-В мене добре, а в тебе?
-Чудово. Куди ти йдеш?
-Я йду на додаткові заняття з англійської мови,а ти?
-Я йду займатися танцями, ти сильно поспішаєш?
-ні, а що?
-це добре, я хотіла запросити тебе на день народження, який відбудеться в п'ятницю о 6 годині вечора. ти прийдеш?
-так,звісно я прийду. Що тобі подарувати?
-Нічого.
-Як нічого я так не можу, прийти та не подарувати нічого.
- Ну тоді придумай сама, я не повинна знати, що ти подаруєш.
-Ну добре ,тоді я пішла купувати тобі подарунок, до п'ятниці
-Гаразд, до п'ятниці. Бувай
-Допобачення