1.1. Синтаксичне призначення дієслова - виконувати роль присудка. 2. Заступають дієслово в ролі присудка інші частини мови, зокрема прикметники та іменники. 3. Ми свідки великої події, творці своєї нації, своєї держави. 4. Виховання - також справа державна. 5. Вміло користуватися невичерпними синонімічними багатствами граматики - мовленнєве мистецтво. 6. Постійну працю полегшує звичка. 7. Людина народжена для діяльності. 8. Праця - один з найкращих вихователів характеру.
2.1. Самозакоханий не має соперника. 2. Тримаючи в руках скрипку, людина не здатна зробити погане. 3. Заздрісник - сам причина свого нещастя й сам собі ворог. 4. Жодна мудра людина ніколи не бажала бути молодшою. 5. Людський інтелект - це здатність абстрактно мислити й вирішувати проблеми. 6. Перші кроки - завжди найважчі. 7. Вільний час - це аж ніяк не солодке неробство. 8. Мовчання - це велике вміння вести бесіду.
Объяснение:
Головні члени речення - підмет і присудок.
Відповідь: Пів Європи, пів євро, Європарламент, пів-на-десяту, пів чайної ложки, максімода, радіоактивний, червоногарячий, червоно-черний, пів вісь, віце-прем'єр, кисло-молочний, молокозавод.
Пояснення: Вот немного нового правописания 2019 года:
"Сьогодні пропонуємо вам 15
поширених слів, які віднедавна пишуться інакше:
(...)
8. Екстраклас;
(Разом пишуться слова з першим іншомовним компонентом, що визначає кількісний (вищий від звичайного, дуже високий або слабкий, швидкий і т.ін.) вияв чого-небудь: архі-, архи-, бліц-, гіпер-, екстра-, макро-, максі-, міді-, мікро-, міні-, мульти-, нано-, полі-, преміум-, супер-, топ-, ультра-, флеш-).
(...)
11. Оберлейтенант;
(Разом пишуться слова з першим іншомовним компонентом анти-, контр-, віце-, екс-, лейб-, обер-, штабс-, унтер-: антивíрус, контрудáр, віцепрем’є’р, віцекóнсул, ексчемпіон, ексмінíстр, експрезидéнт, лейбгвардíєць, лейбмедик, обермайстер, оберофіцéр, оберлейтенáнт, оберпрокурóр, штабскапітан, унтерофіцер, але за традицією контрадмірáл).
12. Пів хвилини
13. Пів яблука
14. Пів Києва
(Раніше слова з частинкою «пів» писалися разом (півдня), з апострофом (пів’ящика) чи через дефіс (пів-Європи). Тепер невідмінюваний числівник пів зі значенням половини з наступним іменником — загальною та власною назвою у формі родового відмінка однини пишемо окремо: пів áркуша, пів годúни, пів відрá, пів мíста, пів огіркá, пів óстрова, пів яблука, пів ящика, пів ями, пів Єврóпи, пів Кúєва, пів України. Якщо ж пів з наступним іменником у формі називного відмінка становить єдине поняття і не виражає значення половини, то їх пишемо разом: півáркуш, пíвдень, півзáхист, півкóло, півкýля, півмісяць, півóберт, півовáл, півострів)."
Мудрість нашого народу нескінчена, і найбільш яскраво вона відображається у прислів’ях, які складалися та накопичувалися багатьма поколіннями наших предків. Одне з добре відомих усім нам прислів’їв – це «Чого собі не побажаєш, не роби й іншим». І я повністю згоден з думкою, яка вкладена у це прислів’я і повністю підтримую її.
Моральні принципи суспільства добре відомі кожній людині і справжній повноцінний представник цього суспільства повинен жити, спираючись на ці принципи. Кожен раз, опинившись в тій чи іншій ситуації, ми повинні вирішувати, як нам найбільш вірно вдіяти. Причому приймати такі рішення кожна людина змушена з самого дитинства. Це й рішення дати чи не дати іграшку іншій дитині, і сказати чи ні своїм батькам про отриману погану оцінку, і більш серйозні питання, які виникають вже у дорослому житті людини.
Нажаль, сьогодні мораль суспільства декілька порушена невірним ставленням до оточуючих людей, невірною оцінкою вчинків іншим та особистих дій. І саме тому сьогодні як ніколи треба спиратися на народну мудрість, згадуючи добре відомі з дитинства прислів’я.
Незважаючи на виховання і обставини, в яких росла людина, усім добре відомо, що добро є найяскравішим виявом щирої духовності людини, а зло – це показник бездуховності та недостатнього виховання. Людей, які розповсюджують бездуховність, іноді називають нелюдами.