Моє село
Маленька крапелька величної держави —
моє село, багато є таких!
Зазнало лиха, бідувань і слави
Воно живе і вічно буде жить!
Нашому селу літ триста п'ятдесят, різні версії є про його назву.
Що чумаки возили сіль із Криму й заїжджали часто у корчму. І що перший переселенець дав назву свою. Що княгиня Софія Кантимирівна правила нашим селом. Мала маєток, Роганку-річку, а в ній карасі, і лини, й окуні. І церква теж була. І люди добрі, прості, роботящі, умілі та тямущі. І пісня сходила із уст сама.
Мала Рогань, так звуть моє село, зручно примостилося біля швидкоплинної річки, затіненої верболозами.
У своїй творчості Тарас Шевченко раз по раз звертався до історичного минулого свого народу, шукав там відповіді на гострі проблеми сучасності. Особливе захоплення в митця викликала доба козаччини своєю героїкою, волелюбними настроями. Тому і показував її часто у своїх творах як взірець життя, гідного людини, утверджуючи необхідність боротьби проти самодержавно-кріпосницької системи, яка принижувала національну гідність, калічила особистість. Драма «Назар Стодоля» уявно переносить читача в Україну XVII століття. У ставленні героїв до традицій, Батьківщини, до свого морального обов’язку перед народом, його майбутнім і розкриваються характери Хоми, Гната, Назара, Галі, інших персонажів твору. Позитивні персонажі драми не мислять майбутнього без свободи, в якій вони вбачають вищий прояв щастя, тому корисливість і егоїзм розрахунків Хоми Кичатого, полковника, Стехи вони сприймають як зраду інтересів свого народу, його славних традицій. Наприклад, для Хоми Кичатого головне - «слава, і почот, і червінці». Сам про себе він говорить так: «Хіба ж як говорити про огонь, так і лізти в огонь? Або як про чорнобриву сироту, так і женитися на їй? Брехня! Від огня подальш. Женись не на чорних бровах, не на карих очах, а на хуторі і млинах, так і будеш чоловіком, а не дураком». Саме тому він наполегливо намовляє Галю виходити заміж за нелюбого і осоружного їй полковника, вихваляючи його на всі застави, а у взаєминах між Галею 4 Назаром прагне посіяти-недовіру. З такої позиції сотник і пояснює свої діла та вчинки. Своєю підлістю він викликає просто огиду. Не зважає навіть на слобідську громаду, наказує челяді гнати в потилицю дівчат і хлопців, що прийдуть колядувати. Ще свавільніший він у ставленні до Галі. «Се ж моя дитина, моє добро, слідовательно, моя впасть, моя і сила над нею. Я отець, я цар її»,- самовладно заявляє Хома.
Підлому і корисливому Хомі Тарас Шевченко протиставляє Наза-ра, Галю, Гната. Вони сповнені почуття власної гідності, викликають симпатію і повагу своєю рішучістю і наполегливістю в боротьбі за своє щастя. Як же поводить себе Назар, коли розуміє, що Хома Кичатий і його, і Галю ошукав? Він у всьому, як то й годиться справжньому козакові, виявляє статечність, повагу до традицій, старших і водночас граничну гідність, безкомпромісність, пристрасність: «Люди добрі,- звертається Назар до людей, переконавшись у лицемірстві Хоми,- коли ви не оглухли, так послухайте. Він мене називав своїм сином, а я його своїм батьком, і він се чув тоді, а сьогодні оглух. Де ж його правда? Чи чесний же він чоловік? Правдивий, та?» Як бачимо, Назар не мислить свободи без честі і совісності. Свобода для нього не може бути заплямована безчестям. В іншому разі свобода - не свобода, честь - не честь, щастя - не щастя. Вони тоді втрачають свої зміст і принадність.
Читаючи драму Тараса Шевченка, хвилюючись і переживаючи разом з Ті героями, ми знову переконуємося, що справжні свобода і щастя ніколи не даються легко, а здобуваються у важких випробуваннях, перебороти які можуть лише сильні люди.
-Привіт!
-Як пройшли твої канікули?
-оо,вони пройшли весело.Я їхав до бабусі в село і там познайомився з новими друзями.А в тебе?
-Я з батьками їхав в Карпати і ходив на рипетерство.
-Давай наступні канікули проведем разом?
-Давай!А де?
-Давай домовимось у школі бо мене мама кличе вже.
-Добре,до зустрічі!
-Папа!
(Можеш переробити або додати трохи своє;продовжити діалог якщо потрібно)