«Знання та праця», був головним редактором журналу «Барвінок», потім — директором видавництва «Молодь».
А. Давидов створив для дітей багато книг — у тому числі і науково-художніх, де розповідається про життя природи. Перша книжечка «Ширшає виднокруг» вийшла 1967р., далі — «Сонячні вершники», «Без креслень і кельми», «Знай, люби, бережи», «Скарб» та ін. Збірка повістей та оповідань «Не так вже й тісно на землі» дістала високу відзнаку — премію Лесі Українки.
Твори А. Давидова приваблюють глибоким знанням природи, любов'ю до неї, а також розумінням внутрішнього світу дітей. Письменник прагне прищепити їм бажання вивчати світ рослин і тварин, берегти його. Він пише й про людські стосунки, про дитячі справи, пригоди, вчить шанувати сучасне й минуле.
Цікаве оповідання «Вдячність» із циклу «Таємниці старого дуба». Дуб, наче жива істота гає все, що діється навкруги, пригадує своє довге життя, піклується про жолуді, які продовжують його рід. Але у дубі — дупло, й пишатися серед дерев йому вже недовго... Та ось приїхали до лісу люди — вчитель з учнями, полікували стовбур, замазали дупло, обгородили. І тут дуб із вдячністю впізнає у старому вчителеві юнака, якого він порятував у роки війни від ворога.
Оповідання це близьке до казки, які теж пише А. Давидов. Краща з них — про Озивайка, лісового хлопчика, який доглядає ліс, дружить з тими, хто любить природу.
Вчитель: Доброго дня, Андрію. А я тебе і не впізнала - зворушливо проговорила вчителька.
Випускник: Як ваши справи? Ви ще працюєте у школі? - сказав Андрій і підійшов ближче до старої вчительки.
Вчитель: Все добре! Ні, вже не працюю. Стара зовсім стала - сумно сказала вчителька і поставила тяжкі сумки на дорогу.
Випускник: Може вам чимось до сказав Андрій і взяв у Єфгенії Петрівні сумки.
Вчитель: А ти як живешь? Де працюєшь? - згадуя своїх старшекласників сказала Євгенія Петрівна.
Випускник: В мене є дружина, та син - Федько. Працюю у шахті. Все дуже добре, але сумую за школьними роками.
Дальше даже не знаю что написать, подумай сама, может в голову что то влезет)))