Екстремальний спорт останнім часом щільно зміцнює свої позиції у виборі дозвілля серед молоді. Всім добре відомо, що такий спорт дуже небезпечний для життя. Відразу виникає питання: для чого? Виявляється багатьом екстремалам подобатися отримувати гострі відчуття, балансувати між життям і смертю. Для одних таке проведення часу допомагає виплеснути негативну енергію. Іншим необхідно відчувати загострене почуття життя.
Екстремальний спорт став відомим з 1950 року. Сюди відносяться: скелелазіння, парашутизм, скейтбординг, сноубординг, автомобільні гонки, серфінг, родео, дайвінг і багато інших.
Бейсджампінг – найпопулярніший і небезпечний вид спорту. Він являє собою стрибки з високих будівель, мостів, вишок. Щоб не розбитися, стрибуни використовують парашути. Людина повинна мати сміливість, спритність, і вміти точно розрахувати коли слід розкривати парашут. Подібні стрибки нерідко призводять до травм або смерті.
Кейв-дайвінг – занурення під воду в печерах, які вельми небезпечні. Плавці часом бувають змушен через вузькі проходи в повній темряві, не завжди піднімаються наверх. При таких зануреннях великий ризик заблукати.
Рафтинг – сплав по бурхливих річках в горах, де дуже багато перешкод у вигляді водоспадів, бурхливих порогів і величезних каменів. Це захоплення не менш небезпечне, оскільки гірські річки дуже суворі.
Федько - головний герой оповідання Володимира Винниченка. Він був хлопцем-розбишакою, яких часто можна зустріти у наших дворах. Його батьки були бідними. Часто підкреслювали, що і Федько "мужичиня". Просили, щоб не водився з Толиком - сином господаря, у котрих вони винаймали квартиру.
Федько виділявся серед ровесників неабиякою силою, був задиракою та полюбляв битися, адже завжди виходив переможцем. І одівався відповідно: «картуз набакир,... чуб йому стирчком виліз з-під картуза, очі хутко бігають» та ходив «руки в кишені,..., не поспішає, ... навіть груди підставляє, так наче йому тільки того й хочеться, щоб його вдарили каменем».
На початку твору не хочеться схвалювати Федька, адже він часто ображає своїх друзів. Але згодом читач розуміє, що перше враження неточне. Федько добрий, адже віддає змія і свої нитки. Він вигадливий, повний енергії і сили, сміливий та спритний. Сусідських хлопцям цікаво з ним. З кожної наступної сторінки починаєш захоплюватися Федьком, його правдивістю та відданістю друзям. Хоч хлопець часто спокушає до бешкетних витівок господарського сина Толика, але терпляче зносить покарання, «за ремінь не сердиться, ... розуміє, що так і треба». Перейти річку по кризі намірився Федько. Всі друзі із захопленням і переживанням гали за витівкою. Вони вірили в нього, бо були переконані у його спритності, передбачливості та сміливості. Те, що тільки один Федько кинувся на порятунок Толі, свідчить про товариськість, співчуття, героїзм героя.
Трагічний випадок на річці показав усім справжнього Федька – надійного друга та відважного рятівника.
