ответ:З тире: Книга - джерело знань. Найбільша радість - спілкування з друзями. Осика, вільха, береза - всі дерева ще голі. Життя прожити - не поле перейти. Київ - столиця України.
З комою: Що, братику, посієш, те й пожнеш.Ех, не життя було — а рай!Вже почалось, мабуть, майбутнє.Кругом поле, як те море широке, синіє.Монастир скидався на грізного лицаря, вбраного в казковий, зачарований панцир.
З двокрапкою: За вікном гаємо ознаки осені: жовте листя, сіре небо, затяжний дощ.Він міг намалювати все, що завгодно: людську фігуру, тварин, дерева, будівлі .На столі лежало шкільне приладдя: зошити, підручники, аркуші паперу і олівці. Я насолоджуюсь всім, що мене оточує: ясною погодою, веселим щебетом пташок, лагідним поривом вітру. Я побував у багатьох великих містах України: Києві, Харкові, Одесі.
Объяснение:
З давніх давен наших пращурів годувала земля. Тому люди завжди ставитися з повагою до землі-годувальниці, любили її. Багато українських традицій і свят тісно пов'язано з землею та роботою на землі. Це - частина нашої культури, нашої спадщини. Оранка, посівна, жнива з прадавніх часів йдуть одно за іншим у вічномі колі, якому немає кінця.
Труд на землі завжди був дуже тяжким, але почесним. Саме труд хліборобів усіх годував, і якщо не родив хліб, починалося лихо. Тому у народній пам'яті праця на землі завжди сприймалася як вкрай важлива.
Навіть тепер, коли на село прийшла сучасна техніка, земля - не просто засіб виробництва. Якщо не любити землю, ставитися до неї суто утилітарно, то вона може перестати родити. Щоб земля добре родила, її треба любити і піклуватися про неї, як це робили наші пращури. Тим, для кого вона залишається годувальницею, земля неодмінно віддячить добрим врожаєм.
