Дієслова в теперішньому і простому майбутньому часах (доконаного виду) однаково змінюються за особами й числами. За характером особових закінчень дієслова поділяються на першу, другу та архаїчну дієвідміни.
До І дієвідміни належать дієслова, які в закінченнях усіх осіб, крім 1-ї особи однини і 3-ї особи множини, мають є (на письмі — також є), а в 3-й особі множини — закінчення -уть (на письмі — також -ють): кажеш, каже, кажемо, кажете, кажуть; зуміє, зумієш, зуміємо, зумієте, зуміють.
До II дієвідміни належать дієслова, які в закінченнях усіх осіб, крім 1-ї особи однини і 3-ї особи множини, мають и, і (на письмі — ї), а в 3-й особі множини — закінчення -ать (на письмі — також -ять): мовчиш, мовчить, мовчимо, мовчите, мовчать; склеїш, склеїть, склеїмо, склеїте, склеять.
В українській мові немає таких дієслів, що в якихось формах належали б до 1 дієвідміни, а в якихось — до II: якщо дієслово в будь-якій особовій формі має закінчення І дієвідміни, то й у всіх інших формах матиме звукову характеристику цієї дієвідміни; те саме стосується й дієслів II дієвідміни.
Отже, дієслова 1 та II дієвідмін на письмі мають такі особові закінчення: ЧислоОсоба1 дієвідмінаII дієвідмінаОднина1-а 2-а 3-я-у, -ю -еш, -єш -є, -є-У, -ю -иш, -їш -ить, -їтьМножина1-а 2-а 3-я-емо, -ємо -ете, -єте -уть, -ють-имо, -їмо -ите, -їте -ать, -ять
Біля мого будинку росте розкішний сад.Гарний він в будь- яку пору року.Та найкрасивіший і найщедріший сад восени.Виблискує на сонці ніжною позолотою листя,а поміж ним соком налиті яблука. А ось стара,розлога вишня вже скинула своє вбрання і тихенько дрімає .Легенький вітерець раз по раз зриває пожовкле листя і кружляє ,наспівуючи осінні мелодії . На краю ростуть кущі малини та смородини,а поруч окраса саду-квіти. Молоді деревця,висаджені навесні стрункими рядами, готуються до своєї першої зими.Інколи стає трішечки сумно,що з першими морозами вся ця краса поникне.Та це буде потім.А зараз-золота осінь!
Завдання 1.Вулиця збігала вниз крутим, роз"їждженим і слизьким спуском, а потім вибігала на вузький дерев’яний місток, за яким прагнули цвітіння розколихані пуп'янки жоржин.
З ким поведешся, того й наберешся. Поведешся - [поведес:'а] Наберешся - [наберес:'а] Дуже часто ми переймаємо манери людини, з якою часто спілкуємося, проводимо чимало часу разом. Наприклад, самі не знаючи, ми переймаємо погляди свого товариша, його звички. Не дарма у народі говорять, з ким поведешся, від того і наберешся.
До І дієвідміни належать дієслова, які в закінченнях усіх осіб, крім 1-ї особи однини і 3-ї особи множини, мають є (на письмі — також є), а в 3-й особі множини — закінчення -уть (на письмі — також -ють): кажеш, каже, кажемо, кажете, кажуть; зуміє, зумієш, зуміємо, зумієте, зуміють.
До II дієвідміни належать дієслова, які в закінченнях усіх осіб, крім 1-ї особи однини і 3-ї особи множини, мають и, і (на письмі — ї), а в 3-й особі множини — закінчення -ать (на письмі — також -ять): мовчиш, мовчить, мовчимо, мовчите, мовчать; склеїш, склеїть, склеїмо, склеїте, склеять.
В українській мові немає таких дієслів, що в якихось формах належали б до 1 дієвідміни, а в якихось — до II: якщо дієслово в будь-якій особовій формі має закінчення І дієвідміни, то й у всіх інших формах матиме звукову характеристику цієї дієвідміни; те саме стосується й дієслів II дієвідміни.
Отже, дієслова 1 та II дієвідмін на письмі мають такі особові закінчення:
ЧислоОсоба1 дієвідмінаII дієвідмінаОднина1-а 2-а 3-я-у, -ю -еш, -єш -є, -є-У, -ю -иш, -їш -ить, -їтьМножина1-а 2-а 3-я-емо, -ємо -ете, -єте -уть, -ють-имо, -їмо -ите, -їте -ать, -ять