Фарбоване в один колір або прикрашене різноманітними візерунками яйце мало символічне обрядове релігійне значення ще задовго до того, як у світі виникло християнство. До нашого часу дійшли перекази багатьох стародавніх народів, в яких воно виступає джерелом тепла і світла, джерелом життя, а деякі народи вважали його навіть зародком Всесвіту. Крім того, існують численні варіанти легенд щодо використання та значення писанок під час Великодніх свят щодо зв’язку традиційного писанкарства з подіями, відображеними у Євангелії.Нажаль, за врахуванням особливостей яєчних шкаралуп, середньовічні писанки не дійшли до нашого часу. Однак традиційне писанкарство в Україні існує вже багато століть, а в XIX столітті воно отримало популярність на всій території нашої країни і зараз декілька відрізняється, бо враховує особливості культурних традицій регіонів. Колекції українських писанок сьогодні можна побачити у музеях Києва, Львова, Лубен, Варшави, Кракова, Брно та багатьох інших європейських міст. Найдавніші писанки, зроблені нашими співвітчизниками, які датуються приблизно 1880 роком, зберігаються у краєзнавчих музеях селища Острів на Львівщині і селища Слобідка на Поділлі.Своєрідні відмінності місцевих українських писанок виникли на початку XX століття. Зараз розрізняють писанки Полісся, Подніпров’я, Поділля, Бойківщини, Полісся, Лемківщини і Гуцульщини. Наприклад, на Покутті і Слобожанщині більш поширені крашанки, а на Лемківщині та Бойківщині – великодні яйця і так звані шпильки. А найбільша дивовижність і філігранність національних орнаментів притаманні писанкам, яки виробляють на Гуцульщині, розписуючи їх спеціальним писаком з трубкою у вигляді конуса.Звичайно, писанки виготовляли навесні, перед Великоднем, а робили їх жінки і дівчата, іконописці і монастирські ченці, пекарі та кондитери. Тому й техніка малюнка завжди розрізнялася. Наприклад, на селі яйця найчастіше фарбували в один колір, зазвичай, використовуючи для цього лушпиння з цибулі та інші природні барвники. Іноді їх фарбували у кілька кольорів або прикрашували воском. У містах господарки вдавалися до різноманітних засобів і виказували неабияку винахідливість. На яйця наклеювали шматочки кольорового паперу, блискучої фольги, клаптики тканини або кольорові нитки. І в містах, і в селах крашанки здебільшого робили для себе, і лише інколи – для продажу на святкових ярмарках.У давнину з писанками чинили різноманітні магічні дії. Наприклад, для отримання гарного врожаю на весняного Юрія писанки катали по зеленій пшениці, а потім закопували їх в землю. А у Великдень зранку усі вмивалися водою, у яку звечора клали декілька писанок та срібних монет. Вважалося, що така вода надає красоти і сили. У всі часи свячені крашанки були оберегом домівки від вогню і грому, а людей і тварин захищали від лихого ока. Інколи писанки використовували навіть для лікування хвороб. Крім того, писанки завжди були об’єктом забавок дітей і молоді. Штовхаючись крашеними яйцями, вони випробували їх на міцність. У кого яйце залишалося цілим – той і вигравав. А з пустих писанок і тіста виготовляли голубів, додаючи до випічки хвіст з кольорового паперу. Таких голубів підвішували здебільшого по три разом неподалік від вікон, прикрашаючи таким чином святкове житло.У другій половині минулого століття значно посилився інтерес до народних промислів і української національної культури, завдяки чому у нашій країні відновилося і писанкарство, забуте у перші десятиліття радянської влади. Перед Великодніми святами у Коломиї, Косові та Вижлиці народні майстри продавали писанки на ярмарках. Спочатку писанковий промисел був розповсюджений лише в окремому регіоні, але з часом поширився і крашанки стали вважатися творами національного мистецтва, почали експонуватися на виставках і навіть з’явилися їх приватні колекції.Писанкарство збереглося і дійшло до наших днів завдяки майстрам старшого покоління. Сьогодні писанки продаються не тільки на святкових ярмарках, а й навіть у художніх салонах. Оригінальний орнамент українських писанок не тільки зачаровує своєю вишуканістю, гармонією колориту і мініатюрністю, кожен з них несе стародавні символи світорозуміння і природи, єднає нас з традиціями минулого. Українська писанка є символом нашого народу у всьому світі.
1. Г Вже почалось, мабуть, майбутнє, оце, либонь, вже почалось.
2. В Видно, борсук знав, коли достигають плоди, і зараз не навідувався сюди.
3. В Може то птахи приносять на своїх крилах весну?
4. В. Десь, кажуть, є гора, де не співають птиці.
4 Г Там, либонь, щось було засіяно.
5. А Чужа душа, то кажуть, темний ліс.
6. Г Відчиняли люди широко ворота поливали на щастя дорогу.
7. В Раптом земля затряслась і ось-ось, здавалось, будинки заваляться.
8.
1 Г Ти, мабуть, не знаєш, що наша дивізія носить ім'я мого рідного міста (О. Гончар).
2 А Отже, доречно жестикулюйте.
3 Б Рослини-символи, як свідчать, широко використовували житті наші предки
4 В Сину подай, будь ласка, води (Із часопису).
9.
1 Г Гриць, по-перше, горнувся до батька, і, по-друге, не звертав ні
на що уваги (Ю. Збанацький).
2 Б Видно, вірять люди в чудеса.
3 В Тепер, безперечно, довкола було досить голо і сумно (І Франко)
4 Д На жаль, не здійснились гетьманські надії.