Не дивлячись ні нащо дівчинка йшла до своєї мети. Іванко допоміг маленькій дівчинці нести рубзак ,не зважаючи на насмішки своїх однокласників. Марічка не послухала бабусю не вважаючи на її поради.
А Ви ніколи не задумувались над тим, чому квіти не розмовляють? А я задумувалась і не раз. Я постійно думаю над тим, на якій би мові могли розмовляти квіти. Троянди, можливо, на французькій, тюльпани - на італійській, лілії - на англійській, гербери - на німецькій, маргаритки - на польській. А які ж розмовляли б на українській? Швидше за все, що на українській мові розмовляли б і ромашки, і волошки, і маки, і соняхи. Багато хто, напевне, сказав би: "А навіщо взагалі квітам розмовляти?". Як це, навіщо?! Вони ж усі такі маленькі, беззахисні, такі тендітні і витончені, що їх варто захищати і було б набагато легше захистити їх тоді, коли б вони розповідали про те, що ж їх все таки турбує. А ми, люди, допомагали б їм, щоб вони радували нас своєю неймовірною красою. Та й цікаво, про що ж вони там гомонять між собою і чи розуміють вони одна одну чи може розмовляють на абсолютно різних мовах. Іноді, коли я приїзджаю до своєї бабусі в село, я гуляю по квітковому полю. І от, гуляючи в цьому "Раю на Землі", я, наче чую, як порухами своїх пелюсточок, своїх листочків, подихом вітру, вони, наче розмовляють між собою, гомонять з вітром, небом, сонечком і землею. Шкода, що я не розумію, що ж вони усе таки говорять... Ех, якби ж ті квіти вміли говорити!...
Одного разу почали сперечатися Комп'ютерна мишка і Монітор. - Чому це ти керуєш тим, що відображається на мені? - сказав Монітор. - Тому що ти надто великий, щоб керувати і дуже незручний в використанні - відповіла Мишка. - То це я незручний?! Та якби не я, то людина не бачила б, що вона робить. І ти б тут нічим не до - Я не до б?! Та я обов'язково би щось вигадала б, а от ти - безпомічний без мене. Бо ж, доки людина не натисне на кнопку, яка розташована на мені, то не зможе виконати велику кількість різноманітних функцій. - Ой-ой-ой! Та ти так говориш, наче ти якась цариця. І тут в суперечку вмішався Системний Блок. - Гей, чого ви тут сперечаєтесь? Хіба більше немає чого робити?! Досить сперечатися і сваритися, ви обоє потрібні людині, аби вона повноцінно працювала за комп'ютером і обоє однаково важливі. - Правду кажеш! - підтвердила Клавіатура. - Ех! Пробач мені, Мишко! Я поводив себе, як справжній дурень... - сказав Монітор. - І ти мені пробач, Моніторе! Я теж себе поводила по-дурному. Давай миритися і більше ніколи не сваритися? - відповіла Мишка. - Давай! Мишка і Монітор помирились і більше ніколи не сварились і не сперечались. От і казочці кінець, а хто слухав - молодець!
Марічка не послухала бабусю не вважаючи на її поради.