Периметр фортеці має форму неправильного трикутника. Спершу, були зведені владича, в’їзна та стрийська вежа. В’їзна вежа була звернена на захід. У ній є дві замуровані арки, що раніше служили хвірткою та в’їздом до фортеці, обладнані підйомними мостами. Співробітники музею запропонують Вам піднятися на це укріплення, оплативши екскурсію. Лише екскурсанти мають змогу оглянути місто з найвищої точки.
Вежі мають вузькі гвинтові сходи і високі сходини, що сприяло успішному веденню оборонних дій. Штурмуючи Замок Любарта не мали підтримки від воїнів, які знаходились позаду. Захисники мали змогу постійно змінювати один одного, використовуючи розширення стін.
Згідно раннього опису, раніше стіни були увінчані зубцями – мерлонами. Однак, коли вогнепальна зброя почала відігравати важливу роль на полі бою, кренеляж замурували, а в баштах і стінах були зроблені ряди бійниць.
Він надутий такий, б'ють його рукою, ногою.
Він від цього не плаче, тільки стрибає і скаче. (М'яч.)
Зі мною ви знайомі, діти:
Я – шоста буква в алфавіті.
А він працює на будові
І носить плити стопудові.
Якщо з'єднати нас в одно,
То ви побачите кіно. (Екран)Літає часто він довкола,
Дерев чимало поламав,
Але ніде ніхто ніколи
Його не бачив, не тримав. (Вітер)
Хто вдягає дві-три шуби,
Й гріє в них свої він зуби?
Це не зайчик, не баран,
Кукурудзяний… (Качан)
Сонце любить, чисту воду,
П'є її з водопроводу.
Не стрибає він, не скаче,
Хоч кругленький, наче м'ячик.
Не гіркий він, не солоний,
А солодкий і червоний.
Як же зветься цей товстун?
Здогадалися? (Кавун)
У нього беретка яскраво-червона,
Курточка чорна, атласна,
Він на нас не дивиться,
Все по дереву довбає. (Дятел.)
я проживаю у селі великі бірки, майже на його окраїні, на вулиці євгена коновальця.вона не дуже довга, проте широка. у кінці вулиці — сільський стадіон. біля нього — пасовище, на якому випасають худобу.вулиця є. коновальця дуже гарна у будь-яку пору року. влітку вона буяє зеленавістю високих тополь, які ростуть по обидва боки вулиці. коли ввечері йдеш вулицею, тебе дивні пахощі з кожного городу. ніякі французькі парфуми не зрівняються із запахами городніх квітів! восени моя вулиця барвиста. цвітуть чорнобривці, майори, айстри, хризантеми. цієї пори вона пахне квітами і димом від спаленого листя та бадилля.але найбільше я люблю свою вулицю взимку. все навколо біле-біле. снігові шапки на хатах та деревах, сніговий килим на землі творять казкове диво. взимку вулиця пуста: ні людей, ні худоби, ні птиці. лише поодинокі перехожі та галасливі діти будять сільську тишу.на нашій вулиці немає громадських споруд, лише одноповерхові будинки.раніше я жалкувала, що не живу у місті в багатоповерховому будинку. але зараз розумію, що мешканці нашої вулиці — багаті люди, адже ми маємо власні садиби.єдине, що хотіла б змінити на своїй вулиці, — обладнати сучасний стадіон і збудувати невеликий кінотеатр.коли виросту, здобуду освіту, обов'язково докладу зусиль, аби мрія збулася, бо я дуже люблю свою вулицю.