Вітька + Галя або повість про перше кохання” аналіз твору Валентина Чемериса викладено в цій статті.
“Вітька+Галя” аналіз Жанр – автобіографічна гумористична повість Тема: розповідь про життя і пригоди школярів із села Великі Чаплі: дружбу і перше кохання, вірність і перший поцілунок, дуель і перше побачення. Ідея — поетизація щирості й неповторності перших юнацьких почуттів. Распродажа остатков со склада. Головні герої: Вітька Горобець, Федько Котигорошко, Галя Козачок, Петро Білий Проблематика: Дружби (Вітька-Федько) Кохання (Вітька-Галя) Зради (Вітька-Петро) Композиція та сюжет “Вітька + Галя” «Вітька + Галя, або Повість про перше кохання» складається з двох частин: перша називається «Дуель», друга — «Голуба куниця». За жанром кожна з них — це оповідання, тому що сюжет однолінійний, події відбуваються протягом короткого проміжку часу, діє невелика кількість героїв. Тому слово «повість» у заголовку потрібно розуміти як синонім до слова «розповідь», а не як визначення жанру твору. У розділі «Дуель» автор майстерно розташовує елементи сюжету. Події починаються надвечір 24 липня 1964 р., а завершуються наступного дня, 25 липня, хоч насправді охоплюють значно триваліший проміжок часу. Автор починає з епізоду, найближчого до кульмінації: наступного дня головний герой Вітька Горобець битиметься на дуелі. З ким? Чому? Навіщо у XX ст. з’ясовувати стосунки в такій застарілій формі? Ці та інші питання відразу виникають у читача і спрямовують його увагу на пошук відповідей. І поки сам дуелянт спить, автор, як у кіно, починає «відмотувати» назад стрічку подій, щоб пояснити причини дуелі. І тільки після того, як вони з’ясовані, події починають розгортатися послідовно без часових «розривів». Композиція: експозиція — розповідь про дружбу в дитинстві Віті з Галею та їхні пригоди; зав’язка — Вігя зізнається своєму другу Федькові у закоханості до Галі Козачок. Для нього самого це почуття стало несподіваним. Друзі вирішують, що Вітя має освідчитись дівчині у своїх почуттях.
Объяснение:
Моє село
Маленька крапелька величної держави —
моє село, багато є таких!
Зазнало лиха, бідувань і слави
Воно живе і вічно буде жить!
Нашому селу літ триста п'ятдесят, різні версії є про його назву.
Що чумаки возили сіль із Криму й заїжджали часто у корчму. І що перший переселенець дав назву свою. Що княгиня Софія Кантимирівна правила нашим селом. Мала маєток, Роганку-річку, а в ній карасі, і лини, й окуні. І церква теж була. І люди добр роботящі, умілі та тямущі. І пісня сходила із уст сама.
Мала Рогань, так звуть моє село, зручно примостилося біля швидкоплинної річки, затіненої верболозами.
Це частина моєї рідної Вітчизни, покровителька батьківського роду, моя відрада і надія, мої сподівання і звертання. Село добрих і працьовитих людей, які прагнуть зробити його зручним і впорядкованим.
У ньому я народилася, пішла до школи, тут моя рідня, друзі і знайомі, тут і доля моя.
Дуже гарне село навесні, коли цвітуть сади, і влітку, коли будинки потопають у зелені і квітах.
Через усе село в'юнко в'ється, мов стрічка, бруківка-шлях, що єднає нас і місто Харків.
Я живу і снюся своїм селом, воно в мені, бо будить думку і гріє душу, дороговказ і майбуття моє.
Я уособлюю Малороганську землю, що повнить світлом наш небокрай, чесних, порядних людей і є дивом калиновим, чарами барвінковими...
Р. п'ятнадцяти тисяч семисот п'ятдесяти чотирьох
Д. п'ятнадцятьом тисячам семистам п'ятдесяти чотирьом
З. п'ятнадцять тисяч сімсот п'ятдесят чотири
О. п'ятнадцятьма тисячами сімомастами п'ятдесятьма чотирма
М. на п'ятнадцяти тисячах семистах п'ятдесятьох чотирьох
Н. сорок тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять
Р. сорока тисяч п'ятисот дев'яноста п'яти
Д. сорока тисячам п'ятистам дев'яноста п'ятьом
З. сорок тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять
О. сорока тисячами п'ятьмастами дев'яноста п'ятьма
М. на сорока тисячах п'ятистах дев'яноста п'яти